There are no translations available.
Кінець 2013 та початок 2014 років мало хто передбачав Ñк період вибуху Ñ– гоÑтрого протиÑтоÑÐ½Ð½Ñ Ð² українÑькому ÑуÑпільÑтві. ЗдаєтьÑÑ, попри вÑÑ– прогнози Ñ– панівні тенденції відбулоÑÑ Ñ‚Ðµ, до чого ніхто Ñерйозно не готувавÑÑ. Церква Ñ” невід'ємною чаÑтиною українÑького ÑуÑпільÑтва Ñ– в таких непроÑтих умовах, безумовно, виникає питаннÑ: Ñка Ñ—Ñ— роль в ÑуÑпільних Ñ– політичних процеÑах? Де, зокрема, міÑце євангельÑьких церков Ñ– їхніх Ñлужителів у чаÑи ÑуÑпільного протиÑтоÑннÑ? ПоглÑди радикалізуютьÑÑ, звучать діаметрально протилежні відповіді – очевидно, що хриÑтиÑни по-різному реагують на "майдан".
Зазвучали ноти протеÑту, Ð·Ð²Ð¸Ð½ÑƒÐ²Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² колі Ñамих євангельÑьких церков. КогоÑÑŒ роблÑÑ‚ÑŒ героєм, інших підозрюють у безвідповідальноÑÑ‚Ñ–, боÑгузтві, Ñ– навіть зраді. СучаÑне Ð¿Ð¾ÐºÐ¾Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ…Ñ€Ð¸ÑтиÑн, здаєтьÑÑ, в таких умовах готове Ñтати по різні боки вже духовних барикад. Саме тому, Ñк хриÑтиÑнин Ñ– Ñлужитель, відчуваю Ñвою відповідальніÑÑ‚ÑŒ зазначити оÑобиÑту позицію щодо пекучих проблем ÑьогоденнÑ. Головне Ð¿Ð¾ÐºÐ»Ð¸ÐºÐ°Ð½Ð½Ñ Ð¦ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸ ХриÑтової – ÑпаÑÑ–Ð½Ð½Ñ Ð»ÑŽÐ´ÐµÐ¹. Ми розуміємо, що головним завданнÑм Ð´Ð»Ñ Ð²Ñ–Ð´Ñ€Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð¸Ñ… Ñ– ÑпаÑенних Ñ” Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð’ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¾Ð³Ð¾ Ð”Ð¾Ñ€ÑƒÑ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð†ÑуÑа ХриÑта (Мт. 29:19-20). Ðаша міÑÑ–Ñ Ñк Церкви не залежить від державного уÑтрою, гарантованих Ñвобод чи чергових виборів парламенту. Ðле ÑпаÑенний Ñ” невід'ємною чаÑтиною Ñоціуму. Ми, Ñк хриÑтиÑни, отримали небеÑне громадÑнÑтво, хоча в Ñвіті маємо громадÑнÑтво країни, в Ñкій проживаємо (Еф. 2:19). Ðам не байдуже, Ñким буде Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð² Україні завтра. Тому вважаю, що кожен хриÑтиÑнин покликаний знати Ñвоє міÑце Ñ– ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð½Ð°Ñ†Ñ–Ñ— Ñ– в періоди напруженнÑ. Отже, наша громадÑнÑька Ð¿Ð¾Ð·Ð¸Ñ†Ñ–Ñ Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ñ‡Ð°Ñ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ð½Ð°ÑˆÐ¸Ð¼ розуміннÑм міÑіонерÑького ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð² Ñвіті на оÑнові Слова Божого. Перш за вÑе, це зумовлено не політичною доцільніÑÑ‚ÑŽ, а глибоким біблійним переконаннÑм у нашому хриÑтиÑнÑькому покликанні Ñлужити Україні за будь-Ñких обÑтавин. Це не залежить від того, Ñка Ð¿Ð°Ñ€Ñ‚Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð¸ владі, а Ñка в опозиції – ми Ñлужимо людÑм. У чаÑи кризи Ñ– тотального народного Ñ€Ð¾Ð·Ñ‡Ð°Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¦ÐµÑ€ÐºÐ²Ð° повинна оÑобливо підвищити Ñвій Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ñ– звіщати правду. Правду, Ñка відкриває людÑм очі, вказує на правильний шлÑÑ… Ñ– приводить до Бога. Ð”Ð»Ñ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ ми маємо вÑÑ– можливоÑÑ‚Ñ– в ÑучаÑному контекÑÑ‚Ñ–. ВідмовчуватиÑÑ, перечікувати означає не розуміти або Ñвідомо відмовлÑтиÑÑ Ð²Ñ–Ð´ Ñвоєї міÑÑ–Ñ—. ХриÑтиÑни не мають права мовчати, коли країна переживає духовну кризу, шукає вихід, ÑподіваєтьÑÑ Ð½Ð° краще завтра. Політичні чи економічні негаразди – це наÑлідок Ñаме духовного зубожіннÑ. Церква ХриÑтова не в політиці, вона над політикою Ñ– політиками
Â
Ми бачимо Ñ– розуміємо Ñитуацію більш глобально, ніж люди, Ñкі не знають Бога. Це не наша гордіÑÑ‚ÑŒ – це об'єктивна реальніÑÑ‚ÑŒ.
Люди дивлÑÑ‚ÑŒÑÑ Ð½Ð° Захід або чекають допомоги зі Сходу з надією знайти благополуччÑ. Ð’Ñім хочетьÑÑ Ð¶Ð¸Ñ‚Ð¸ в доÑтатку, гарантованій безпеці Ñ– за Ñправедливими законами. Ð’ÑÑ– ми в очікуванні кращого, але чи в цих прагненнÑÑ… Ñ” міÑце Богові? Віруюча людина знає закономірноÑÑ‚Ñ– розвитку ÑуÑпільÑтва в минулому Ñ– розуміє Ñ—Ñ… розвиток у майбутньому, визначаючи це з біблійної точки зору. Тому наше Ñ€Ð¾Ð·ÑƒÐ¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð±Ñ–Ð»ÑŒÑˆ об'єктивне, а Ñ‚Ð²ÐµÑ€Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ â€“ далекоглÑдні. Ми, Ñлужителі Тіла ХриÑтового, не можемо допуÑкати того, щоб Церква Ñк Божа інÑÑ‚Ð¸Ñ‚ÑƒÑ†Ñ–Ñ Ñтала розмінною монетою в політичному протиÑтоÑнні.
У чаÑи політичних потрÑÑінь Церква не повинна перетворитиÑÑ Ð½Ð° політичну партію або Ñтати приÑлугою політиків. ЛюдÑм потрібні не Ñтільки наші політичні Ð²Ð¿Ð¾Ð´Ð¾Ð±Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‡Ð¸ аполітичніÑÑ‚ÑŒ – їм вкрай необхідно розуміти біблійні перÑпективи, Ñкі пропонує Ð´Ð»Ñ Ð½Ð¸Ñ… ГоÑподь. Це Ñ—Ñ… зорієнтує, вкаже шлÑхи правильного розв'ÑÐ·Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð±Ð»ÐµÐ¼. Тому значиміÑÑ‚ÑŒ Церкви зроÑтає, а Ñ—Ñ— Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ð¿Ð¾Ñ‚Ñ€Ñ–Ð±ÐµÐ½ ÑуÑпільÑтву. Церква не може перетворитиÑÑ Ð½Ð° маргінальну групу людей, що втратила Ð²Ñ–Ð´Ñ‡ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ð»ÑŽÐ´Ñького болю, не маючи зв'Ñзку зі Ñвітом, Ñкому влаÑне покликана Ñлужити. Я переконаний, важливі переміни в Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÑуÑпільÑтва приноÑили люди, Ñкі наÑправді пережили покаÑÐ½Ð½Ñ Ñ– відродженнÑ. І коли хриÑтиÑни мовчать у чаÑи кризи – це негідна Ñ– безвідповідальна позиціÑ. ХтоÑÑŒ цим обов'Ñзково ÑкориÑтаєтьÑÑ. Церква має право Ñ– обов'Ñзок давати моральну Ñ– духовну оцінку Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÑуÑпільÑтва, в Ñкому перебуває, оÑобливо в кризові моменти. Вона Ñ” інÑтитуцією Бога в Ñвіті, вона – "Ñтовп Ñ– підвалина правди" (1 Тим. 3:15). Коли помножуєтьÑÑ Ð·Ð»Ð¾, праведник не може ÑтоÑти оÑторонь. Ð”Ð»Ñ Ð±ÐµÐ·Ð·Ð°ÐºÐ¾Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾Ñтатньо, щоб праведники мовчали. Ðле ми віримо: зло можна перемогти тільки добром. Говорити правду – це один із методів нейтралізувати Ñ– перемогти зло. "Ðе будь переможений злом, але перемагай зло добром! (Рим. 12:21). ЗвіÑно, Божа правда з вуÑÑ‚ хриÑтиÑнина може звучати в уніÑон із заÑвами тих чи інших політиків. Ðле це не означає, що в такому разі ми перетворилиÑÑ Ð½Ð° політиків. Ðаше Ð¿Ð¾ÐºÐ»Ð¸ÐºÐ°Ð½Ð½Ñ â€“ завжди Ñ– вÑюди ÑтоÑти на боці Божої правди Ñ– говорити про Його ÑправедливіÑÑ‚ÑŒ кожному. Така Ð¿Ð¾Ð·Ð¸Ñ†Ñ–Ñ Ð·ÑƒÐ¼Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð° нашою хриÑтиÑнÑькою ÑвідоміÑÑ‚ÑŽ, а відтак це Ñ– визначає нашу громадÑнÑьку позицію. Ми Ñк хриÑтиÑни беремо учаÑÑ‚ÑŒ не проÑто в розбудові Ñоціально орієнтованого ÑуÑпільÑтва, де забезпечені оÑновні права та Ñвободи громадÑнина. ÐÐ°Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ÑƒÑім цікавлÑÑ‚ÑŒ кардинальні духовні зміни людини. Беручи учаÑÑ‚ÑŒ у житті ÑуÑпільÑтва, проголошуючи Ñ–Ñтину, ми будемо мати духовні Ð¿ÐµÑ€ÐµÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð°Ñ†Ñ–Ñ—. Це наш головний акцент у Ñлужінні ÑуÑпільÑтву! Методи нашого впливу на ÑуÑпільне Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ð¸ в кризові моменти окреÑлені Словом Божим. "Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти Ñвітоправителів цієї темрÑви, проти піднебеÑних духів злоби" (Еф. 6:12). Ðічого в цьому Ñвіті не відбудетьÑÑ, Ñкщо воно не відбудетьÑÑ Ñпочатку в духовній Ñфері. Бог дав нам, хриÑтиÑнам, Ñильну зброю, Ñ– тому ми можемо впливати на ÑуÑпільні процеÑи по-іншому: "Бо ходÑчи в тілі, не за тілом воюємо ми, Ð·Ð±Ñ€Ð¾Ñ Ð±Ð¾ нашого Ð²Ð¾ÑŽÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ðµ тілеÑна, але міцна Богом на Ð·Ñ€ÑƒÐ¹Ð½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð²ÐµÑ€Ð´Ð¸Ð½ÑŒ, ми руйнуємо задуми" (2 Кор. 10:3, 4). Молитва – Ð·Ð±Ñ€Ð¾Ñ Ð½Ð°ÑˆÐ¾Ð³Ð¾ впливу. Ð’ першому Ñтолітті, під Ñ‡Ð°Ñ Ð¶Ð¾Ñ€Ñтоких переÑлідувань Церкви, в чаÑи, коли в амфітеатрах хриÑтиÑн розривали дикі звірі або Ñпалювали Ñ– розпинали на хреÑтах, апоÑтол радить: "Отже, перш над уÑе Ñ Ð±Ð»Ð°Ð³Ð°ÑŽ чинити молитви, благаннÑ, проханнÑ, подÑки за вÑÑ–Ñ… людей, за царів та за вÑÑ–Ñ…, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð² уÑÑкій побожноÑÑ‚Ñ– та чиÑтоÑÑ‚Ñ–. Бо це добре й приємне СпаÑителеві нашому Богові, що хоче, щоб уÑÑ– люди ÑпаÑлиÑÑ, Ñ– прийшли до Ð¿Ñ–Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð´Ð¸" (1Тим. 2:1-4). Ð”Ð»Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ð¸Ð·Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¾Ð³Ð¾ громадÑнина в XXI Ñтолітті такий заклик аж ніÑк не патріотичний. Ðле Ñаме це Ñ– Ñ” духовна виÑота хриÑтиÑнина, зокрема у важкі чаÑи. Це означає бути над політикою, а не в політиці. Зрозуміло, що в уÑÑ– чаÑи різні ÑуÑпільні групи хотіли бачити Церкву Ñвоєю Ñоюзницею. Ðле Ñ—Ñ— міÑÑ–Ñ â€“ ÑтоÑти в проломі за вÑÑŽ державу Ñ– вÑÑ–Ñ… Ñ—Ñ— громадÑн. МолитиÑÑ Ð·Ð° владу – це необхідний перший крок Ð´Ð»Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¼Ð¸Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– перетворень у державі. МолитиÑÑ â€“ це не означає бездумно підтримувати Ñ– погоджуватиÑÑ Ð·Ñ– вÑім, що влада чинить. МолитиÑÑ â€“ це духовно впливати на процеÑи, Ñкі мають відбуватиÑÑ Ð² державі, ÑтоÑчи в проломі перед Богом за людей при владі Ñ– за веÑÑŒ народ. Біблійне ÑÑ‚Ð°Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ влади
Ð‘Ñ–Ð±Ð»Ñ–Ñ Ð½Ðµ визначає, Ñкою має бути держава за Ñвоїм уÑтроєм. ЛюдÑтво впродовж тиÑÑч років знає про різні форми державного управліннÑ. Слово Боже вказує на універÑальний принцип ÑÑ‚Ð°Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ…Ñ€Ð¸ÑтиÑнина до влади: "Ðехай кожна людина коритьÑÑ Ð²Ð¸Ñ‰Ñ–Ð¹ владі, бо немає влади, Ñк не від Бога, Ñ– влади Ñ–Ñнуючі вÑтановлені від Бога" (Рим. 13:1-4). Ми не можемо ігнорувати державні інÑтитуції Ñ– людей, Ñким довірено керівництво в державі. ХриÑтиÑни не поділÑÑŽÑ‚ÑŒ анархічних принципів. Згідно з Біблією, вÑÑку владу допуÑкає Бог. Ðа жаль, Ñьогодні моральні Ñ– духовні характериÑтики влади залишаютьÑÑ Ð½Ð° доÑить низькому рівні. Іноді про це навіть недоречно говорити – Ñ—Ñ… проÑто не Ñ–Ñнує. Причин тут багато Ñ– головна з них – гріховна зіпÑутіÑÑ‚ÑŒ людини. Людина недоÑконала, тому обирає Ñобі таку ж владу – грішну Ñ– недоÑконалу. Хоча й продовжує вірити, що буде краще, чекає Ñ– вимагає. Потім наÑтає розчаруваннÑ, гнів Ñ– чергове протиÑтоÑÐ½Ð½Ñ Ð²Ð»Ð°Ð´Ð¸ Ñ– народу. ХриÑтиÑнин покликаний Ñприймати Ñ– рахуватиÑÑ Ð· будь-Ñкою владою. Ðле Ñлід пам'Ñтати, що не вÑÑка влада виконує Божі закони. Тому вÑÑка влада від Бога, але не вÑÑка влада Божа. Іван ХреÑтитель не боÑвÑÑ Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñ€Ð¸Ñ‚Ð¸ правду Іроду про його Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ (Мт. 14:3-4). Владі Бог доручив меч, щоб зупинÑти зло. Влада повинна Ñлужити людÑм. Вона не має права цей меч направлÑти проти Ñвого народу чи у Ñвоїх кориÑливих цілÑÑ…. ДопуÑкаючи в державі корупцію, неÑправедливіÑÑ‚ÑŒ, підкуп Ñуддів, оÑобиÑте збагаченнÑ, узурпуючи владу, предÑтавники влади не проÑто диÑкредитують Ñебе, але кидають виклик Богові. Як хриÑтиÑни ми розуміємо: рано чи пізно така влада втратить право ноÑити Божий меч. Влада відповідальна перед Богом Ñлужити на добро людÑм Ñ– карати злочинців. У нашій країні народ має право оцінювати діÑльніÑÑ‚ÑŒ влади Ñ– змінювати Ñ—Ñ—, Ñкщо вона не виконує належним чином надані їй повноваженнÑ. Ðле це потрібно робити цивілізованим, законним, мирним шлÑхом. Бог не благоÑловлÑÑ” наÑильницькі методи боротьби за ÑправедливіÑÑ‚ÑŒ. Вогонь не загаÑити вогнем. Зло неможливо перемогти злом. Сьогодні хриÑтиÑни України покликані по-оÑобливому поÑилити молитву за Ñвою землю, Ñ– Бог благоÑловить наш край.
ПаÑтор Валерій Ðнтонюк |