Чи чули ви про причинно-наслідковий зв’язок? Це, наприклад, коли ти в дитинстві нашкодив, скажімо, розбив вазу і «отримав на горіхи». Або, коли дражниш сусідського собаку, а після стрімголов тікаєш від розлюченої тварини. Це, звісно, банальні, можливо, дитячі приклади, але, насправді, за кожен наш вчинок, слово і, навіть, думку нам доведеться відповісти. Все, що ми робимо, має свій наслідок…

Команда “P!xelsPoltava” повернулась з відкритогочемпіонатуУкраїни з алтимату. У змаганніприйняли участь 16 команд з Росії, Білорусі, Молдови і, звісно ж, України, середяких ми посіли почесне … 13 місце:) Це, до речі, не так погано для нашої ще зовсім «зеленої» команди.

Як церква може ефективно відповідати на потреби суспільства у 21 столітті? Як знайти спільну мову з цим суспільством? Чи ворог світська культура Євангелію? Чи все ж вона може стати інструментом для проголошення Благої Звістки?

На ці та інші питання намагалися дати відповідь учасники фестивалю «Без стін», який вже в третє відбувається на теренах України і цього разу проходив на базі Донецького Християнського Університету з 24 по 26 серпня. Церква «Спасіння» відрядила на фестиваль 7 чоловік, що стало левовою часткою делегації від нашої області. Ще троє приїхали з Кременчука. Всього ж на фестиваль зібралося близько 300 молодих людей з усіх регіонів України та ближнього зарубіжжя.

Навчання без Божого керівництва і благословення рідко приносить справжню насолоду. Більшість з нас ходили у школу без особливого бажання, вірніше, з великим небажанням. Деякі, навіть, згадувати ці роки не хочуть. А переважна більшість не може пригадати і третини інформації зі всієї шкільної навчальної програми. 

Безперечно, відголоски залякувальної радянської системи освіти зіграли не останню роль у формуванні нашого відношення до навчання. Навіть зараз, в часи демократії і свободи, важко змінити сформоване десятиліттями ставлення до освітнього процесу.

Яка біль найсильніша? Традиційна відповідь: «Зубна!» Однак, якщо задуматися, то є й інші болі сильніші за зубну. Який індикатор фізичного болю? Викривленою гримасою обличчя, сльози на очах, піт на лобі і так далі. Але є ще один вид болю, від якої очі затягує туманом і погляд спрямовується в нікуди, коли серце стискається, але не фізичними спазмами - так болить ДУША. Проте не багато про це говорять вголос. Чому? Відповідь проста - засобів від цього виду болю немає в жодній аптеці!

Під такою назвою пройшов, а точніше пролетів, підлітковий табір на березі р. Ворскла. Пролетів, тому що насичена і цікава програма так захопила підлітків, що на питання про недоліки табору, ми отримували відповідь, що він швидко проминув. П'яти днів виявилося замало. А скільки треба днів, щоб набрид табір з люблячими наставниками, з прекрасними господарниками, які робили наш побут більш комфортним, з кращими кухарями та кухнею «п'ятизіркового готелю», табір з цікавими іграми та спортом, піснями і спілкуванням біля вечірнього багаття, і, просто , хорошою атмосферою!?

Кожен підліток прагне стати чоловіком, стати дорослим. Бажання природнє, хороше. Він копіює ознаки дорослості у всьому, що його оточує. Ось тільки оточення не завжди здорове. Звідси і викривлене уявлення про чоловіка. Не хочеться перераховувати ці помилки, але їх об'єднує те, що поряд з таким нездалим чоловіком незатишно, нестабільно, а часом, і страшно.

Ще супер-розумний дядечко Енштейн казав, що життя можна прожити двома шляхами: або стверджуючи, що див не буває; або так, ніби все у світі є дивом. Думаю, що християни повинні дивитися на все, що їх оточує, і розуміти: Господь створив диво і творить його кожного дня.

З 15 по 21 липня ми мали чудову можливість від Господа провести молодіжний табір в мальовничому куточку Полтавського району вниз по течії річки Ворскла.
Не даремно було обране саме це місце, адже на це був цілий ряд причин. По – перше, ми шукали місце, яке було б мало відоме для більшості людей і максимально віддалене від основних транспортних сполучень; по – друге, ми хотіли, щоб воно було придатним для розміщення наметів для вісімдесяти людей; по – третє, хотілося, щоб на місці табору була чиста річка. І все це, а особливо останнє (чиста річка) ми мали протягом цих чудових днів табору.

Згадуючи своє очікування літніх шкільних канікул, розумію настрій нинішньої малечі. Розквітла після зими природа заважає зосередитися на заняттях, прочитана сторінка не залишає сліду в пам'яті, а всі думки – лише про можливість вискочити на вулицю і пограти з друзями!