|
ÐтмоÑфера дитинÑтва залишає невиправний відбиток на подальшій долі кожної людини. Прищеплені дитині цінноÑÑ‚Ñ–, ÑкіÑÑ‚ÑŒ Ð²Ð¸Ñ…Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð° ÑÐ²Ñ–Ñ‚Ð¾Ð±Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±Ð°Ñ‚ÑŒÐºÑ–Ð², можливо, в ÑкійÑÑŒ мірі, Ñ– еволюціонують, але, вÑе ж таки, відобразÑÑ‚ÑŒÑÑ Ñƒ формуванні характеру майбутньої дороÑлої оÑобиÑтоÑÑ‚Ñ–. Ðе можливо Ñвідомо уникнути процеÑу наÑлідуваннÑ, бо починаєтьÑÑ Ð²Ñ–Ð½ дуже рано, ще у неÑвідомому віці. Саме тоді маленька людина, Ñк благодатний ґрунт, здатна прийнÑти кожне ÑÑ–Ð¼â€™Ñ Ð±ÐµÐ· розбору, Ñ– надати йому можливіÑÑ‚ÑŒ пуÑтити ÐºÐ¾Ñ€Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñƒ влаÑному Ñерці.
ГромадÑька ініціатива «Україна без Ñиріт» вже декілька років підтримуєтьÑÑ Ñ…Ñ€Ð¸ÑтиÑнами різних церков Ñ– конфеÑій. Єдина реальна Ñ– дієва допомога дитині, що залишилаÑÑŒ без батьків – це Ñ—Ñ— вÑиновленнÑ. Через Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ Ð²Ð¸Ñ…Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ð½Ð° вплинути не лише на ÑÐ²Ñ–Ñ‚Ð¾Ð±Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¸Ñ‚Ð¸Ð½Ð¸, але й на благоÑловенне майбутнє нашої держави.
Думаю, в контекÑÑ‚Ñ– гаÑла нашої церкви на 2012 рік, «Я поÑилаю ваÑ», тема вÑÐ¸Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ´Ðµ, Ñк ніколи, доречною. Тим паче ці, з мого поглÑду, героїчні вчинки відбуваютьÑÑ Ð½Ðµ деÑÑŒ далеко Ñ– роблÑÑ‚ÑŒÑÑ Ð½Ðµ кимоÑÑŒ. Брати Ñ– ÑеÑтри з нашої церкви Ñ– церков ПолтавÑької облаÑÑ‚Ñ– відчули Божий поклик Ñ– погодилиÑÑŒ розширити Ñвоє Ñерце Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¸Ñ…, хто цього Ñправді потребує.
До вашої уваги пропоную перше інтерв’ю з циклу : «…і хто прийме таку дитину одну в Моє ЙменнÑ, той приймає Мене…».
Ірочка, Ñкажи, будь лаÑка, чому Ñаме ти вирішила піти на цей Ñерйозний крок? Що тебе надихнуло взÑти дитину під опіку?
По-перше, була потреба – дитина, Ñкій потрібна допомога. Бог дав це Ð±Ð°Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– не залишив мене у Ñпокої. Про дітей-Ñиріт Ñ Ñ‡ÑƒÐ»Ð° неодноразово, багато років займалаÑÑ Ð· ними, бачила Ñ—Ñ…, мала доÑвід ÑÐ¿Ñ–Ð»ÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð· хлопчиками Ñ– дівчатками в інтернаті Ñ– в церкві, брала учаÑÑ‚ÑŒ у різноманітних заходах, тому Ñ†Ñ Ð¿Ð¾Ñ‚Ñ€ÐµÐ±Ð° Ñтала мені близькою. Трохи пізніше Ñ Ð¿Ð¾Ñ‡ÑƒÐ»Ð°, що Ñ” дівчинка, Ñка не має родини. Саме тоді Бог запалив моє Ñерце, Ñ– Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¹Ð½Ñла цю потребу, Ñк Ñвою оÑобиÑту Ñ– вирішила запропонувати їй Ñтати чаÑтиною моєї Ñім’ї.
Іра, наÑкільки мені відомо, ти маєш рідну дочку Ñ– виховуєш Ñ—Ñ— Ñама. Чи не боÑлаÑÑŒ ти того, що піÑÐ»Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¹Ð½ÑÑ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ð³Ð¾ члену Ñім’ї, вашій родині в матеріальному плані буде набагато важче?
Звичайно, були ÑкіÑÑŒ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ¶Ð¸Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ ÑтоÑовно того, наÑкільки Ñ Ð·Ð¼Ð¾Ð¶Ñƒ забезпечити потреби не тільки матеріального характеру, а й пÑихологічні, духовні, душевні… Були ÑкіÑÑŒ Ñтрахи. Ðле бажаннÑ, котре Бог поклав мені на Ñерце, було Ñильнішим. ГоÑподь вів мене, Ñ Ð±Ð°Ñ‡Ð¸Ð»Ð° у вÑьому Його руку, Ñ– тепер вчуÑÑ ÐºÐ¾Ð¶ÐµÐ½ день довірÑти Йому
Ðеодноразово чула про те, що Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ Ð¾Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¾Ð¿Ñ–ÐºÑƒÐ½Ñтва в нашій державі доволі проблематичний. Багато хто не витримує цю процедуру до кінцÑ. Чи бюрократичні формальноÑÑ‚Ñ– тебе не зупинили?
ÐÑ–, не зупинили. Звичайно, дуже багато було різних бюрократичних «заморочок», вÑілÑких Ñ‚Ñганин - довелоÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ð¹Ñ‚Ð¸ певні труднощі. Ð’ÑÑ Ñ†Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÐ´ÑƒÑ€Ð°, по моїм підрахункам, тривала приблизно 9 міÑÑців, такий Ñобі Ñимволічний Ñтрок. Як матір ноÑить Ð´Ð¸Ñ‚Ñ Ð² утробі, так Ñ– Ñ Â«Ð½Ð¾ÑилаÑь» з уÑіма паперами по різним інÑтанціÑм Ð´Ð»Ñ Ð¾Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¾Ð¿Ñ–ÐºÑƒÐ½Ñтва на Світланку. Я так гадаю: Ñкщо Божої волі на Ñ€Ð¾Ð·ÑˆÐ¸Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ñ”Ñ— Ñім’ї не було б, то Він, напевно, поÑтавив би таку перешкоду, Ñку Ñ Ð½Ðµ змогла б подолати, але такого не трапилоÑÑŒ. ÐžÑ„Ð¾Ñ€Ð¼Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ÐºÑƒÐ¼ÐµÐ½Ñ‚Ñ–Ð² – це не Ñ‚Ñ– проблеми, Ñкі могли б мене зупинити. Багато влаÑних переживань з цього періоду Ñ Ð²Ð¶Ðµ навіть забула. Ðле можу згадати, Ñк неодноразово поновлювалиÑÑŒ вимоги до ÑÐºÐ»Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾ÐºÑƒÐ¼ÐµÐ½Ñ‚Ð°Ñ†Ñ–Ñ—, Ñ– мені доводилоÑÑ Ð²Ð¸ÑˆÑƒÐºÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ чергові необхідні папери , Ñк надавачі опікунÑтва «робили з мухи Ñлона»… Ðавіть Ñ‚Ñ– Ñоціальні працівники, Ñкі мене Ñупроводжували, Ñамі дивувалиÑÑŒ Ñ– казали, що тут тільки не виÑтачає відбитків пальців. Ð’Ñе, що тільки можна було принеÑти Ñ– надати, Ñ Ð½Ð°Ð´Ð°Ð»Ð° Ñ– принеÑла. Звичайно, були хвилини розпачу. Якби не підтримка близьких мені людей Ñ– ГоÑпода, то «руки опуÑтилиÑÑ Ð±Â». Чудово розумію Ñ‚Ñ– родини, Ñкі розпочинають процедуру Ð¾Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¾Ð¿Ñ–ÐºÑƒÐ½Ñтва Ñ– вÑе це кидають. Ðле, велику роль в моєму випадку зіграло знайомÑтво з Світланою до початку «бюрократичної Ñ‚Ñгомотини». Я вже знала цю дитину, вона чекала на мене, тому Ñ Ð½Ðµ могла Ñобі дозволити зупинитиÑÑŒ.
Ти відчувала ÑкуÑÑŒ підтримку з боку державних уÑтанов, чи вÑе влаштовувала лише влаÑними Ñилами?
Ðу, Ñк вам Ñказати… Ðвжеж, Ñ–Ñнують Ñпеціально Ñтворені Ñлужби, Ñкі повинні мотивувати людину до уÑÐ¸Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‡Ð¸ опікунÑтва Ñ– Ñупроводжувати Ñ—Ñ— в процеÑÑ– Ð¾Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ÐºÑƒÐ¼ÐµÐ½Ñ‚Ð°Ñ†Ñ–Ñ—. За моїми ÑпоÑтереженнÑми, дуже багато у Ñпівпраці з державними ÑлужбовцÑми залежить не від функцій, Ñкі виконує людина, а від Ñамої людини, Ñ—Ñ— характеру. Є Ñ‚Ñ–, Ñкі ідуть на зуÑтріч, Ñ” Ñ‚Ñ–, Ñкі цього не роблÑÑ‚ÑŒ. ДеÑкі працівники державних уÑтанов заміÑÑ‚ÑŒ Ð¿Ñ–Ð´Ð±Ð°Ð´ÑŒÐ¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– мотивації кажуть: «на що воно вам треба!». Ðле було багато тих, навіть невіруючих, Ñкі підтримували Ñ– допомагали мені.
Ірочка, мені відомо, що на Ð²Ð¸Ñ…Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð¸ взÑла вже дороÑлу дівчинку. БільшіÑÑ‚ÑŒ пÑихологів впевнені в тому, що характер людини формуєтьÑÑ Ñƒ віці до трьох років. Світланці вже далеко не три. Чи не боїшÑÑ Ñ‚Ð¸ того, що закладені раніше цінноÑÑ‚Ñ– чи ÑкийÑÑŒ Ñпадковий ген рано чи пізно нагадають про Ñебе?
По-перше, в Ñвоєму житті Ñ Ñ€ÐµÐ°Ð»ÑŒÐ½Ð¾ пережила Ñ– бачила, Ñк може змінювати Бог. Я була Ñвідком змін в інших людÑÑ…. Так, Ñк може преображувати Бог – жодна людина не в змозі. Я вірю в те, що Ñкі б не були гени, Ñкщо ГоÑподь торкнетьÑÑ ÑÐµÑ€Ñ†Ñ Ð¡Ð²Ñ”Ñ‚Ð¸, то ніÑкій ÑпадковоÑÑ‚Ñ– міÑÑ†Ñ Ð½Ðµ залишитьÑÑ. Бог набагато Ñильніше може діÑти в характері людини, ніж гени. ЗуÑтрічала такі випадки, коли в благочеÑтивих Ñім’ÑÑ… діти Ñвоїм характером в батьків, нажаль, не вдавалиÑÑ, Ñ–, навпаки, іноді зуÑтрічаєш дітей із жахливих Ñімей з чудовим характером.
Іра, крім Світланки ти маєш ще дороÑлу рідну дочку. Чи не боÑлаÑÑŒ ти того, що не зможеш полюбити прийомну дитину, Ñк Ñвою влаÑну?
Я не буду лукавити Ñ– говорити про те, що Ñ Ð»ÑŽÐ±Ð»ÑŽ Свєту так Ñамо, Ñк Ñвою рідну доньку. Рідних по крові значно легше любити Ñ– приймати. Рз нерідними повинен відбутиÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ñ‡ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ–Ð², Ñкий займає певний чаÑ. Звичайно, любов до влаÑної дитини Ñ– до прийомної - різнÑÑ‚ÑŒÑÑ. Ðле Ñказати, що до Світланки Ñ—Ñ— зовÑім не Ñ–Ñнує – не можу. Є любов, Ñ” переживаннÑ… Вони - в процеÑÑ– удоÑконаленнÑ. Думаю, що Бог доведе Свою Ñправу в мені до кінцÑ. Ðевже комуÑÑŒ з Ð²Ð°Ñ Ð»ÐµÐ³ÐºÐ¾ полюбити зовÑім чужу Ð´Ð»Ñ Ð²Ð°Ñ Ð»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ñƒ? Зауважте, Ð´Ð»Ñ Ð‘Ð¾Ð³Ð° «чужих» не Ñ–Ñнує, але людÑм потрібно це уÑвідомити Ñ– цьому від Ðього навчитиÑÑŒ, що, Ñкажу з влаÑного доÑвіду - нелегко. Ðе можна так «раз» , Ñ– вже любиш. Коли ти бачиш дитину в інтернаті, розумієш Ñ—Ñ— важку долю, твоє Ñерце наповнюєтьÑÑ ÑпівчуттÑм Ñ– жалем. Ðле коли ти починаєш жити з цією дитиною, розумієш Ñ—Ñ— мінуÑи Ñ– плюÑи, звикаєш до неї, то ÑентиментальніÑÑ‚ÑŒ почуттів зникає. З цього міÑÑ†Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð¿Ð¾Ñ‡Ð¸Ð½Ð°ÑŽÑ‚ÑŒÑÑ ÑƒÑ€Ð¾ÐºÐ¸ Божої любові.
ОÑкільки ми вже в деÑкій мірі торкнулиÑÑŒ теми відноÑин Ñтаршої Ñ– молодшої дочки, розкажи нам, будь лаÑка, Ñк ÐаÑÑ‚Ñ Ð¿Ð¾ÑтавилаÑÑŒ до твого Ñ€Ñ–ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð·Ñти Світланку під опіку? Як ÑкладаютьÑÑ Ð²Ð·Ð°Ñ”Ð¼Ð¾Ð²Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ñини між ними?
Ð†Ð´ÐµÑ Ð²Ð·Ñти дитину під опіку народилаÑÑ Ð² мене. Трохи пізніше Ñ Ð¾Ð·Ð²ÑƒÑ‡Ð¸Ð»Ð° Ñ—Ñ— Ð´Ð»Ñ ÐаÑÑ‚Ñ–. Моїй рідній дочці знадобивÑÑ Ð´ÐµÑкий чаÑ, щоб уÑвідомити цю думку Ñ– прийнÑти Ñ—Ñ—. Зараз у дівчат ÑклалиÑÑ Ñ‡ÑƒÐ´Ð¾Ð²Ñ– ÑтоÑунки. Вагому роль зіграла відчутна Ñ€Ñ–Ð·Ð½Ð¸Ñ†Ñ Ñƒ віці. Можливо, Ñкби ÐаÑÑ‚Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð° трохи меншою, то могли б мати міÑце ревнощі чи щоÑÑŒ інше, а так вÑе ÑклалоÑÑ Ð´Ð¾Ð±Ñ€Ðµ.
Ірочка, ти виховуєш дівчат одна, без чоловіка. Це – нелегко, оÑобливо в матеріальному плані. Чи бачиш ти Боже Ð¿Ñ–ÐºÐ»ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– опіку над вашою родиною? Чи ÑправджуєтьÑÑ Ð² вашій Ñім’ї вірш з Біблії про те, що ГоÑподь Ñ” Бог Ñиріт Ñ– вдовиць?
Звичайно, тут навіть без вÑÑких Ñумнівів можу Ñказати, що Ñкби не ГоÑподь, то це було б проÑто нереально Ñ– фізично, Ñ– фінанÑово, Ñ– морально, Ñ– духовно, Ñ– душевно… Думаю, багато благоÑловень ще побачить Ð¼Ð¾Ñ Ñ€Ð¾Ð´Ð¸Ð½Ð° Ñаме тому, що ми прийнÑли до нашого дому Ñироту. Ðвжеж, Ñкладнощі Ñ– труднощі Ñ–Ñнують, без них – ніÑк. Ð’Ñім нам треба зроÑтати у вірі. Ð’ тому, що Бог Ð½Ð°Ñ Ð½Ðµ залишить, Ñ Ð²Ð¿ÐµÐ²Ð½ÐµÐ½Ð°.
І, наоÑтанок, хотілоÑÑ Ð± попроÑити тебе побажати щоÑÑŒ тим Ñім’Ñм, Ñкі планують взÑти дитину на вихованнÑ. Чи порадила б ти віруючим родинам вÑиновлювати, чи брати під опіку дітей-Ñиріт?
Я не можу з легкіÑÑ‚ÑŽ порадити Ñ– Ñказати: «так, беріть». Впевнена в тому, що крім хриÑтиÑн прийнÑти Ñ– правильно виховати дитину з інтернату ніхто не зможе, але це повинно бути нелегковажно. ЧаÑто ми говоримо, що з Богом вÑе можливо, але Ð´Ð»Ñ Ð¼ÑƒÐ´Ñ€Ð¾Ñ— опіки дитиною потрібно Ñправді бути з Богом, а не проÑто кидатиÑÑŒ банальними хриÑтиÑнÑькими гаÑлами. Потрібно уÑвідомити, що в вашу родину прийде маленька людина з зовÑім іншого Ñередовища, у Ð²Ð°Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð¿Ð¾Ñ‡Ð½ÐµÑ‚ÑŒÑÑ Ð½Ð¾Ð²Ðµ життÑ. Тому, звичайно, Ñ Ð´ÑƒÐ¶Ðµ хотіла б, щоб дітей вÑиновлювали хриÑтиÑни, але це Ñ€Ñ–ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ñ€Ð¾Ð´Ð¸Ð½Ð¸ повинні приймати Ñерйозно разом з ГоÑподом. Якщо, Ñправді, Бог кладе на Ñерце цю добру Ñправу, то Він не залишить, проведе Ñ– благоÑловить!
Дуже дÑкую тобі, Ірочка, за те, що погодилаÑÑŒ так відверто поговорити з нами. Ðехай Бог благоÑловить вашу родину у вÑьому!
З великою радіÑÑ‚ÑŽ поÑпілкувалаÑÑŒ! ДÑкую!
Ð¢Ð°Ð½Ñ Ð’Ð°Ñ€ÑницÑ
|
Ðовини 
