Ще супер-розумний дядечко Енштейн казав, що життя можна прожити двома шляхами: або стверджуючи, що див не буває; або так, ніби все у світі є дивом. Думаю, що християни повинні дивитися на все, що їх оточує, і розуміти: Господь створив диво і творить його кожного дня.

 

Дитячий табір «Надзвичайні відкриття», що був проведений у ЦХС з 30 липня по 4 серпня – незаперечне і нескінченне Боже диво. Почнімо з того, що першого дня в табір прийшло до 20 дітей, більшість з яких була з віруючих сімей, а після наполегливої молитви команди на 2-й день двері відчинилися для близько тридцяти дітей, більше половини, з яких, вперше чули про Христа. Чого тільки не побачив за ці 5 днів наш старий-добрий християнський центр – і галасливі й веселі спортивні ігри, і цікаві, неординарні поробки, і веселі пісні, що заряджали позитивом і радістю, і, навіть, експерименти, які, на щастя, не загрожували нічийому життю. Але були в цьому загальному дійстві й серйозні нотки. Наприклад, коли до залу заходив «Магістр Слова», який разом з дітьми робив надзвичайні відкриття, виявилось: що Біблія – незаперечна правда, що Бог – справді існує, що Він послав Свого Сина на землю, і ,що цікаво і незвично для подібних таборів, те, що Христос повернеться на землю і забере вірних на небо. Або коли у командах (яких було аж 5) розпочиналися цікаві «лабораторні» дискусії з теми, обговорювалися важливі питання, які діти не завжди можуть поставити батькам. І все це закінчилося великою зустріччю: до табору наприкінці останнього дня разом з дітьми завітали батьки, а також члени нашої церкви. Вона, беззаперечно, виявилася випробуванням для команди, що вже передчувала відпочинок: на вулиці почалася справжня злива, світло то вмикалося, то вимикалося, апаратура відмовлялася працювати. Але навіть природні катаклізми і непередбачувані обставини не змогли зупинити зустрічі. Батьки дякували команді табору за те, що діти подорослішали і почули про Бога, їм також було проповідано Добру Звістку. Дітям роздали подарунки і поблагословили у «добру путь».

Багато було важкого за табір, але команда завжди вірила, що Господь поруч і що заради тих, кому обіцяно Царство Небесне, Він буде творити дива. Щоб описати те, як ми відчували Його присутність, не вистачить і десяти сторінок. Одне можемо сказати точно: табір був проведений і це – вже диво.

Людмила Рубцова