Кожен підліток прагне стати чоловіком, стати дорослим. Бажання природнє, хороше. Він копіює ознаки дорослості у всьому, що його оточує. Ось тільки оточення не завжди здорове. Звідси і викривлене уявлення про чоловіка. Не хочеться перераховувати ці помилки, але їх об'єднує те, що поряд з таким нездалим чоловіком незатишно, нестабільно, а часом, і страшно.

 

Як стати справжнім чоловіком? За якими ознаками його визначити, щоб ці самі ознаки стали частиною юнака, його стрижнем? Що додасть його життю сенс і повагу оточуючих? З цими запитаннями ми - це я і шестеро випускників недільної школи, вирішили розібратися за допомогою програми для справжніх чоловіків, яка почалася з 10-ти денного табору в карпатських горах і триватиме ще цілий рік. Протягом цього часу ми будемо вирішувати теоретичні і практичні завдання, пропоновані вище зазначеною програмою «Вертикаль». Перш за все, програма покликана показати не тільки образ справжнього чоловіка, але й доступність, досяжність цієї планки. Десять днів у горах, без звичних речей і комфорту, допомогли створити необхідну атмосферу для більш глибокого розуміння досліджуваного питання, так би мовити, на фізичному рівні.

Карпати - це красиво ...! Але дуже мокро ... Ранній ранковий підйом в холоді і вогкості був боротьбою, і, коли, після затяжних дощів не залишається сухого одягу і взуття, тому що вона не сохне, тоді потрібна неабияка частка мужності, щоб не нарікати, а з вдячністю приймати новий день. Відмінні умови, щоб «себе показати і на інших подивитися» і хлопці, на мій погляд, впоралися з цим добре - ніхто не скиглив.

Після підйому роздумуємо над Словом, потім загальний переклик з підняттям прапора, виконанням гімну і оголошенням теми дня. Десять днів, десять тем, десять цінностей справжнього чоловіка, які ми відкривали у Біблії, десять золотих віршів, вивчених напам'ять хлопцями, що спочатку здавалося для них неможливим, але стало їх плоттю. Авраам, Давид, Даниїл, Йосип, Павло, Єзекія, Іонафан, Ісус, Неємія, Самсон - приклади, які дають розуміння чоловіка по серцю Бога. Вірити, любити Слово Бога, молитися, зберігати чистоту до шлюбу і в шлюбі, служити, брати відповідальність, давати десятину, цінувати дружбу, уникати помилок, шанувати батьків - так розкривалася для нас суть справжнього чоловіка.
Ми самі влаштовували свій побут. Робили навіс на випадок дощу й для комфортного приготування вечері, лавочки. Так, вечерю на багатті хлопці готували самі, для неї ж і дрова кололи. Щовечора у нас був новий гість з адміністрації табору, якого ми пригощали! Хлопці справлялися - незадоволених не було.

Було багато спорту: футбол, волейбол, бейсбол, батут, стрільба з лука, пейнтбол, каное, похід в гори і смуга перешкод, з якою наша команда відмінно впоралася, подолавши 4-х метрову гладку стіну за 57 секунд, не дивлячись на те, що Сані довелося долати її 2-ий раз за мене, через мою травму ноги. Знижок не було. До речі, саме наш Саша Тріпутень зайняв друге місце зі стрільби з лука серед 86 вихованців. Загалом же у заліку наша команда була 5-тою з 14-ти команд учасників. Два дні з десяти стали для нас переможними за кількістю набраних балів. Переможцю дня давалося право прикріпити на своєму наметі банер з темою дня (він на фото). Бали присвоювалися за знання золотих віршів, порядок у наметах, пунктуальність, роботу в команді та за якесь старання. Наприклад, хлопці проявили ініціативу виготовити триметровий хрест, що знадобився потім в обряді посвячення, виступили з піснею, тобто - старалися.

Звичайно, не завжди все виходило так, як хотілося б. Не завжди вистачало терпіння і сил, були й розчарування і непорозуміння, але найголовніше те, що кожен прожитий день не був для нас тільки теорією, ми проживали його по-справжньому, і труднощі були справжніми, і порізи, і травми, і застуда теж справжні. Ми могли на практиці застосовувати якості чоловіка за серцем Бога, і кожен з нас міг бачити, чого йому не вистачає, над чим потрібно працювати, що підтягти. Наші молитви спрямовані на те, щоб цей погляд був чесним перед собою і перед Богом, тільки тоді можливі зміни.
В останній день табору у кожного, хто того бажав, була можливість пройти символічний обряд посвячення, тобто проходячи через місток до хреста, необхідно було виголосити перед Богом і присутніми, щоб ти хотів змінити в собі або чому присвятити свій час, увагу, старанність. Всі ми семеро скористалися цією можливістю і виголосили перед Богом і людьми свої обіцянки.

Чи потрібні люблячі чоловіки і дбайливі батьки в сім'ях? Чи потрібні вірні служителі в церкві? Чи потрібні справжні чоловіки? Ці питання не потребують відповідей. Хотілося б висловити подяку всім організаторам цього проекту і церкві «Спасіння» за молитовну і фінансову підтримку. Попереду у нас цілий рік, щоб вивчити програму і ціле життя, щоб стати і залишитися чоловіком.

Андрій Чуркін