Закінчився ще один навчальний рік недільної школи! А весна кличе встати із-за парт, вийти на вулицю, а ще краще, виїхати в ліс до озера, де в повній мірі можна «пірнути» в це чудо, весняного пробудження! До глухоти наслухатися птахів, спів яких хочеться записати і забрати з собою, до запаморочення дихати чистим хвойним повітрям, змішаним з запахом квітучої акації, і просто, закинувши голову, дивитися, як верхівки сосен впираються в надзвичайно блакитне небо з найчистішої білизни хмарами!

Рішення прийнято, їдемо! Ще на початку травня, розглянувши план заходів «воскрески», для виїзду вибираємо суботу - 19 травня.
Прогноз погоди на останній тиждень перед виїздом і в запланований день вкрай несприятливий - різке зниження температури та дощі. Хвилюємося, переживаємо, але приймаємо рішення - намічений виїзд не переносити, а готуватися, закуповувати продукти і молитися! Ми молилися, брали пост, щоб Бог дарував нам два теплих дні без дощу, і не тільки за суботу, а й за п'ятницю, щоб встигла просохнути земля.

Бог дав нам те, що ми просили. Дивлюся на попереднє речення, якесь воно буденне ... для тих, хто не знає Бога! Для тих, хто будь-якому чуду може підібрати логічне пояснення, від якого віє зеленою тугою! Для тих, хто настільки зачерствів, що не помічає або перестав помічати, що «... небеса проповідують славу Божу і про справи рук Його віщає твердь!» І наші молитви за тих, хто не має або втратив цю радість життя з Богом! І наша мета - показати дітям Бога, не тільки в минулому, але і зараз, сьогодні, в цю саму хвилину! Він поруч!

Коли ми молилися, чи чекали ми отримати гарну погоду? Так, ми говорили про це Господу, але ми також говорили, що ми не чекаємо чудес, а шукаємо слави Божої! І справжня радість прийшла не від сонячного дня, а від того, що ми знову змогли відчути Бога, поруч! І, там, у лісі, ти підіймаєш очі до неба і шепочеш: «Спасибі! Дякую за Твою присутність! Мені потрібен Ти! »

Ну, а потім - пташиний гомін гармонійно злився з радісним сміхом граючої дітвори! Величезний м'яч, лук і стріли, волейбол, метання дротиків, лабіринт, в якому брали участь і дорослі, ризикуючи застрягти (наші розміри-то не дитячі!), художній грим на обличчях, спілкування і, звичайно ж, каша на багатті, печені, на тому ж багатті, сардельки, дуже смачний чай і бутерброди! Так шкода тих, хто не зміг потрапити на це свято слави Божої!
Не чекайте милості від природи, не підлаштовуйте своє життя під обставини, але живіть з Богом і дивуйтеся Його чудесам!

Чуркін Андрій