Often we are surprised at how talented people can be. We shouldn't be, though. We come by it naturally. You only need to look at the world around you and look at yourself to see that the talents of God, Creator of the universe, are countless and surpass all our imaginings.

The true miracle is when God's children share the traits of their father. This applies not only character, but also to talent. There are many testimonies of people who were once drug addicts or alcoholics, and after their conversion found that they could draw beautifully, or discovered their talent for singing. I think that some believers have incredible hidden talents they know nothing about, and therefore do not develop them - what a pity. It is the duty of each one of us to discover our creative abilities because our Father is the Creator, and his children also have gifts.

In our church in fact, there are those people who allow the Lord to show his glory and beauty through them. Some people may not be aware of it, but a writer of significant talent is among us, growing and improving her talent. Luda Rubtsova started writing short stories at the age of 7. Her talent was tested in the international "Rekitskoe Constellation" competition in 2009, where she received the Grand Prix. Recently, the Taras Shevchenko All-Ukrainian competition awarded this talented girl third place.

We are giving each of you an opportunity to familiarize yourselves with Luda's work. We are doing this to encourage other Christians to use and develop their hidden talents. We hope the Lord be glorified through all of us and say, 'Well done, good and faithful servant! You have been faithful with a few things; I will put you in charge of many things. Come and share your master's happiness!' (Matthew 25:21).

 

 

А я хотіла б полетіти за хмари…

З ким? Навіщо? Коли? Сама не знаю. Я просто мовчатиму й споглядатиму ті прекрасні моменти, що їх так рідко зустрічаєш на власному шляху й так часто помічаєш як сусіду вони дошкуляють невчасним втручанням у його "нещасне" життя. Мама вперше заплітає доньці косичку. Хлопчик нарешті зумів самостійно проїхати декілька метрів на велосипеді. Дівчина збирається на найперше побачення. Я б дивилася на таке просте й доступне щастя. Я б летіла та сміялася б. В такому світі не було б негативу, навіть зебра помітно побілішала б. Не було б наркотику, невдало вибраної влади, алкоголю, смерті… Я б розправляла крила й раділа ідеальному життю. Навіщо тримаєш мене, розчарування? Чому зв'язуєш руки, недовір'я? Чому голосно кричиш на вухо, песимізм? Я можу літати…Це можливо. Треба лише повірити.

 

 

Її високість…

Вона – найсильніша й найхитріша злодійка у світі. Про неї щодня пишуть у газетах, згадують у найпопулярніших книжках, знімають сюжети у найдорожчих фільмах. Її обличчя знає кожен, хоча ніхто ніколи в цьому не зізнається навіть найближчому другові. Її дуже бояться, але чи не щодня запрошують в гості та сліпо прислухаються до порад, отруєних ненавистю і злобою. А вона отримує надзвичайне задоволення від безперервного споглядання численних драм: сварки "важкого" підлітка й не набагато легшої мами; розлучення людей, що колись пообіцяли кохати один одного, незважаючи на труднощі; моменту, коли двоє найкращих подруг йдуть у різних напрямках, щоб ніколи вже не побачити одна одну. Щохвилини руйнуються життя, а вона посміхається, вкотре отримавши перемогу над любов'ю та милосердям. Що й не кажи, а вона править світом. Її високість Образа.

 

 

Найвеличніше щастя

"Я зможу! Я прорвуся, я переможу!" – ледь чутно шепотів він сам собі. "Я не здамся, я вже не можу визнати свою слабкість, я повинен!" Він все бився склом мого вікна, шукаючи виходу, прагнучи такого далекого й жаданого світла. Його слабкі крила майже зливалися з темрявою ночі й лише для мене виділялися з суцільного мороку відчаю і слабкості надією і скаженим бажанням. Не хотів вмирати. Мріяв, жадав, досягав…І так механічно бився склом, можливо, розуміючи безвихідь свого становища, але відмовляючись потонути у чорному одноманітному й такому нудному кольорі. Така несамовита боротьба продовжується більшу частину його життя. І ось нарешті знаходить щілину, останній порух крил і він тут, так близько від цього світла! Кружляє, танцює навколо, не здатний осягнути глибину своєї перемоги. Та ось насмілюється, підкрадається і обережно торкається святої мети. Мить і помирає… Опускаються втомлені крила, в покорі схиляється голівка, маленьке тільце летить униз, непомічене моїм оком. Він уже й не існує.
Так ось у чому те найвеличніше щастя? Прагнути, боротися за свою мрію, падати і вставати. А потім? Потім згоріти у її славі, у своїй необмеженій радості – я переміг! І померти, виконавши місію, що лише здавалася нездійсненною.
А може це я – той нічний метелик?

 

 

Осінній менует

Повна тиша…Мить і болісним криком озивається скрипка, відповідаючи на гіркі нотки у голосі старого контрабасу. Вона, молода, тільки що втратила кохання, а він, давно вже старий, переживши цей біль, як ніхто міг їй допомогти. Дівчина-інструмент здригається, бо зачепили найтонші струнки її душі. Вона все ще намагається виправдати, пробачити.А дідуган-контрабас може лише плакати над її горем. Вона ще бореться, а він давно здався.
Тоншої і пронизливішої мелодії годі й шукати. Вона то зринає мрією, то пірнає у темінь болю та відчаю, то блищить надією, то віщує страждання. Її пісня щораз обривається паузами, даючи час подумати і помріяти.
Як можна залишитися холодним до цього? Не поспівчувати, не помріяти, не поплакати, врешті-решт?
Хто сказав, що інструменти не мають серця? Прислухайся, і ти відчуєш темп його ударів, темп осіннього менуету.

 

 

Осінь

Гострим кінчиком пера торкнулася осінь її і так вже занадто описаного серця. Воно нагадувало щоденник дівчини-підлітка – щодня новий наст- рій. Але думки аж тріщать під пресом цих записів. Щось хочеться втопи- ти у чорній млі небуття, а щось назавжди зберегти у найбільш освітлено- му куточку. Хочеться ніколи не згадувати, як називала його дурнем, не приходила, коли кликав, знаходила смішні виправдання і хочеться, щоб ніколи не забулося тепло його очей, ласкавий блиск у його благальному, але гордому погляді. Не забути! Ніколи…Назавжди…Разом… Її хустинка лежала на підлозі. Покинута? Забута? Самотня? Щаслива…

 

 

Прощання

Тиша. Коштовним діамантом прокотилася сльоза по її щоці й,упавши, розбилася на дрібні скельця безслідно, щоб ніхто й не здогадався про її існування. Покинули…Забрали із собою чи не найбільшу частину її люблячого серця. Поїхали в далеку країну,навіть не подумавши покликати маму з собою. Відлуння кроків і досі чується у голові. Боляче…Старенька мати зітхає й поринає у спогади, боячись побачити майбутнє.Ось Івасик розбив коліно, доведеться везти у лікарню. Маленька Олеся плаче, не може заплести косичку. Щасливі були разом… А що ж тепер чекає її? Лише самотність. Вона знає це, хоч син сказав, що їй ТУТ буде добре. Вона знає, що простить,бо любить, а зараз виходить у світлу кімнату, де давно вже чекають лікарі будинку для пристарілих. Востаннє обертається й шепоче: "Прощавайте!"

 

 

Спогади…

Він потихеньку розплющував очі. Навколо було так чисто й гарно, що спершу подумав: рай відчинив свої двері його змученій душі. В атмосфері витали радісні ноти й, хоч було зовсім тихо, щось про це кожну мить нагадувало. Старша медсестра підійшла, узяла його за руку й дуже тепло промовила : “Ну що, пережили ми з тобою війну!”
Пережили… Важкі роки смерті й нещастя, горя й безнадії. Спробував підвестиcя. Не вийшло. Віддав він війні свою ногу… Сестричка ж тепло сказала: ”Головне, що живий!” Дивно якось стало: і справді, живий, а серце чомусь стискає своїми колючими лапами гіркий біль втрати й горя. Яку ж ціну заплатили за цю війну! А він у свої 18 років став інвалідом на все своє життя. Гірко, боляче…
Згадалася мати, така рідна й така далека! Як же вона любила його, як переживала, ховаючи по підвалах їх разом з другом, шістнадцятирічних, коли німці дісталися й до маленького села Водяне. Потім загинула… А він пішов захищати все те, що нагадувало матір, що було дорогим і близьким.
За вікном продовжувалося життя, святкували перемогу! А він, немічний інвалід, усе лежав і згадував нещасні старечі обличчя й несказанно зворушливу мольбу: ”Синочку, підвези! Сил немає вже йти холодною чужою землею…” І він, порушуючи суворий наказ, садовив старих і занадто молодих на вози.
Усі рухалися вперед, вірячи, що додому таки повернуться… Він, жартуючи зі смертю та долею, завжди йшов першим і, жертвуючи молодечим життям, перевіряв поля на наявність мін. На одній з таких і підірвався… А прокинувся вже вільним, уже переможцем. Переможцем інвалідом…
Як чудернацьки склалася доля! Той молодий хлопець став поважним дідусем, який вчив мою маму мужності й добра.

 

 

Таємниці місяця

Ніч…З кишені місяця, наче крихти хліба з рук хлопчика-мізинчика, посипалися дрібні зорі-діаманти. Куди він прямує? Куди хоче повернутися? Про що саме хоче забути? Як багато людського щастя і горя він бачить очима, повними сліз! Кохання, смерть, дружбу, відчай, вірність, хворобу… Йому доводиться бути всеїдним і швидко-швидко все перетравлювати. Інакше не можна. Шалено б'ється благородне серце, здатне до співчуття.
Інколи місяць повертається спиною, щоб, мабуть, дивитися краще в темряву, ніж на оманливе світло. Тоді він майже зникає з моєї пам'яті. Але знову пробігають години, і незвичайний мій друг знову нагадує про себе холодним сяйвом чистоти.
Місяцю! Мені жаль тебе і твого вічного болю. Мабуть, це жахливо – віками бачити одну й ту ж картину несамовитої боротьби.

 

 

У полоні самотності

Вона сиділа у кафе із такою пафосною назвою, що тепер і не згадаєш. Сиділа відокремлено, у темному куточку. Дивно, що в місці, де під стелею змагаються вокальними даними голоси однорідного, буденного натовпу, можна залишатися надзвичайно самотньою, забутою, покинутою. "Навіщо мені ці друзі, набридливі індивідуми, що вміють лише нав'язувати свої проблеми, коли і власні зупинилися біля зелених намистинок моєї улюбленої прикраси?" – думала вона, розуміючи, що бреше. Бреше собі, а не своєму ближньому, що, мабуть, страшніший гріх.
Такі вони, плоди самотності. Гіркі на смак, засмажені на вогні пекучої образи, зірвані зі старезного дерева Єдемського саду. А за вікном продовжувало бігти, переливатися, задихатися від спеки місто. "Люди згори видіються мурашками", - промайнула банальна думка. А самій аж хочеться пірнути з головою в цей океан пристрастей. Хочеться "активного" життя.
Вдалині сідало сонце, збирало в тугі коси своє золотисте проміння, ховаючи чи не єдине дружнє тепло і спокій на активній планеті. Разом з ним зникала, заповзала у куточки її підсвідомості, зніщаючись над почуттями, самотність. Лишився лиш тупий біль, не страшний серцю, що вдесяте переживає ніч.
Самотність… Це не кара, не страждання. Це здобуток, нагорода, що, отримавши, треба плекати й ховати від людських очей. Вона не доступна ні президенту, ні королю. Лише їй, стурбованій потоком думок і вражень. Як важко цінувати ось такий подарунок небес! Але спробувати варто…

 

 

Щастя

Коли він з’явився у її житті все змінилося. Я був її найкращим другом, не смію сподіватись, але, можливо, вона навіть любила мене.Тепер же коли підходжу, то чую лиш заклопотане: “В мене немає часу!” Моє життя пе-
ретворилося на очікування уваги з її боку. Я їм, п‘ю, сплю, навіть іноді відпочиваю, але страждаю від самотності. Чекаю, чекаю, чекаю…Трошки, мабуть, і ревную до нього, а може й не трошки? Усіма способами намага- юся заволодіти її часом, але все марно…Безнадія…
Ой, заждіть, здається, вона кличе мене звичним: “Киць-киць-киць”, і коли я здивовано підходжу, каже: “Вибач, мій муркотунчику, але я дуже люб- лю свого малюка!”
Ну що ж, я готовий потерпіти, якщо знаю, що ти все одно мене любиш. Це і є моє щастя…

 

 

Дорослішання

Затримую подих. Назустріч мені – невідомість. Вона наче новенький швидкісний потяг біжить рельсами на мене, притягаючи безсовісним блиском погляд, але ховаючи в кишенях-вікнах смертельну небезпеку. А я стою. Не можу поворухнутися. Зліва – височезні будівлі - свідки людської нерозсудливості й одвічної несправедливої нерівності. Праворуч – чесний, але ж занадто вузький шлях між будинками гідної відмови від яскравого непотребу заради правди. А спереду – невідомість. Солодка, п'янка і така підступна. А я не хочу обирати! Хочу жити й дихати, не чути різкого свисту, що оголошує прибуття потягу мого майбутнього. Де ж воно знайде мене? Уявлення не маю. Зателефонуйте моєму серцю, що ховає мрії й почуття, що стануть вибором, який мені доведеться зробити. Колись…А зараз я стою і назустріч мені – невідомість.

 

 

Мрія

Легкий білосніжно-чистий шовк її сукні з довгим шлейфом ентузіазму майже непомітно торкається моєї зібраної в кулак від безсилого відчаю руки. Корсет, вишитий золотими нитками найтонших відчуттів, блищить дороговизною на яскравому сонці, що викриває нещирість. Тут переливається радість виконаного призначення, там – незмірна любов до найближчої людини. Квітками наївності й нерішучості прикрашені локони світлого волосся.
Недаремно вона так вдягнена. Сьогодні вона – наречена. Наречена Розуму, що закохався і не уявляє своє життя без Мрії. Він не у всьому їй підкоряється, але уважно прислухається до порад. А вона сором'язливо червоніє у закутках моєї підсвідомості. Усе життя шепоче коханому єдине, але найвагоміше слово – "спробуй".

 

 

Непрохана гостя

Не зустрітися з нею неможливо. Вона блукає вулицями старого міста, прислухаючись до симфонії яскравих плям людських сновидінь. Заглядає у кожне вікно, засвідчуючи свою присутність подувом легкого вітерцю сумовитості, і мріє побачити його – знайоме обличчя. Коли ж зустрічає заплакані очі, бліді від безсонних ночей міліметри шкіри, повільно стискаючи спазмами горло, прокрадається до самого серця і залишає глибокий відбиток, захований серед кратерів емоцій, змушуючи хазяйна ревно шукати порушника встановленого порядку. Сіє безлад в мріях, почуттях, змушуючи забути прекрасне і викопати з-під руїн стриманого горя те, що ніхто не згадує. Вона – непрохана гостя із печальними очима й дивним спокоєм у граційних рухах – здається милосердною подругою, але за перших проявів непокірності бунтує й затискує голос душі своїми сильними руками образи й сорому. Надягає на очі свого зрадженого друга ексклюзивні окуляри скептицизму й безсилої ненависті. Шепоче на вухо, пропікаючи дірки у підсвідомості, власне ім'я – Самотність.

 

 

Осінь(2)

Золотаво-грайливими фарбами дівчина-осінь прикрасила дуби-велетні,а клени-хлопці одягли барвисті шаровари,щоб позалицятись до берізок,які теж не сумували і одягли найновіші й найгарніші платтячка.Небо сумує,закуте сірими хмарами,а сонечко плаче,так хоче доторкнутися теплим проміннячком своїх діток,але природа бере своє і усе навкруги готується вкритися білосніжним покривалом і спати-зустрічати бабусю-зиму,яка співатиме їм колискові.А зараз осінь шершавими долоньками обіймає втомлене місто.

 

 

Пробудження

Широко розплющую очі.Бачу.Бачу старанно вимите і витерте вологою ганчіркою од хмарної пилюки небо.Воно,трохи зім’яте по боках, таїть у собі великі таємниці людства й відповіді на всі питання. Але завжди мовчить… Іноді, помітивши якусь грубу помилку, сердиться й свариться,як вчитель на учня, що щойно прогуляв урок. Але зараз воно спокійне.Лиш дивиться на мене своїм самотнім жовтуватим оком, а я – на нього.
Раптом якась комашка залоскотала мене й я зрозуміла, що лежу на траві, свіжій і прибраній для мене,неначе постіль. Одразу згадалася мати…Дивно, що спога- ди повертаються до мене уривками, ніби зіпсований чорно-білий фільм.Але зараз не хочеться про це думати.Хоч я і лежу в мене так болять ноги,наче я ходила без зупинки цілий день.Але, незважаючи на біль, я встаю, адже так цікаво озирнутися навколо. І те,що я побачила, запам’яталося мені навіки. Виявилося, що я стою на горі, сама-самісінька у цілому світі!Обрій трохи змерз і по лінії його фігури побігли мурашки.Я радію:море!А воно теж дивується й веселиться.Ласкавий шепіт хвиль чутно аж сюди.А праворуч від мене – старе-престаре дерево, що грається своїми листочками з вітром у квача і як же кумед- но це виглядає!За ним видніються кам’яні сходи, яким вже, мабуть, не одна сотня років.Я побігла…Так швидко, як тільки можу, майже лечу! Ніколи, мабуть, я не зможу описати це почуття свободи й незалежності.Побачивши мене в такій нестямі, сполохано відсахуються берізки, ближче до надійного захисту своїх братів-дубів.А небо, втомившись, як здута кулька зморщується і опускається на мене.Все нижче й нижче, поки навколо не настала цілковита темрява.Зблизька й на чорному тлі видно, що воно аж світиться маленькими дірочками.Мабуть, за цим незмінним полотном ховається прекрасний і завжди яскравий світ, а пустотливі діти вирішили погратися і поробили дірочки, які так захоплюють людський розум.Тепер частинка їх світу є і у нас.
Незважаючи на те, що навколо темно я все одно біжу до моря.Воно зустрічає гостя сріблясто-діамантним шлейфом,соромливо простягаючи до мене руки, прикрашені коштовними, старанно вирізьбленими білесенькими брасетами. Та я втомилася од церемоній і по-родинному обіймаю море. Воно у відповідь куйов- дить моє волосся, ніби придумуючи новий стиль моєї зачіски.Ніжніших рук природного парикмахера я ніколи не зустрічала.В мене знов болять коліна і я вкриваю їх ковдрою, сплетеною із мільйонів пісчинок.І засинаю…
Нестерпний біль пронизує все моє тіло, змушуючи його вивертатися, незалежно від волі господаря.Я не розумію, куди потрапила.Коли до мене схиляється стурбоване обличчя дівчини у білому халаті, я все згадую: машину, зіткнення, операцію…
Схоже, що в тому мрійливому сні я бігла востаннє. Людська неуважність відіб- рала в мене обидві ноги.
Знову це пробудження…

 

 

Ранок

Тоненькою,стрункою травинкою прокотилася кришталева сльоза природи, звіщаючи народження нового дня.Заспане сонце,спираючись гарячими долонями на обрій,ледве-ледве,напружуючи кожен міліметр,підтягується і оглядає свою до- мівку,шукаючи на яку б хмаринку прилягти.Воно останнім промінчиком прощається з Америкою і передає мені привіт з іншого кінця світу.Кожна стеблинка робить зарядку,нахиляючись з боку в бік і граючись з вітром у квача.Ніжні пелюсточки квітів одягають барвисті плаття,вишиті різноманітними кольорами в світі – чи не найфілігранніша робота? Вони готуються і прикрашаються, щоб зустріти сонце якнайпривітніше.Гості до них не поспішають,ажде їм теж треба ретельно підготуватися до зустрічі з чарівними й кокетливими дівчатками природи. Тихим передзвоном вітають мене дзвіночки,що притулилися до надійного стебла і живуть тепер однією великою родиною.Їх теплий колір милує око,втомлене сірістю й буденністю міста,а така їхня згуртованість дарує надію,що в світі можливі радість та дружба. Аж ось до них перших підлітає бджілка,вовтузиться, вибираючи,з яким вона буде звучати в од- ній тональності і зможе створити гармонію.Ось вибрала і ховається у цей будиночок .Чекаю… Ось він кумедний звук.”Підстроюються один під одного”,-думаю я.Через хвилинку трудівниця покидає квітку,що ж поробиш,така вона, гармонія життя. І ось така незмінна мелодія справжнього,нелицемірного життя наповнює мене нестримною радістю і впевненістю у майбутньому дні.Проходячи полем,де завжди працюють і радіють кожній хвилині,хоч-не-хоч замислюєшся про своє призначення на землі й переконуєшся,що єдність із природою подарує людині чисте й незмінне щастя.

 

 

Створимо разом планету добра

У чорно-білому світі залишатися яскравою плямою дуже важко. Адже зараз так гостро постає питання самозакоханості й поглядів,обмежених власною персоною.Тому особистість,яка переймається проблемами іншого та бачить далі свого носа, викликає щонайменше дискомфорт і роздратованість,бо правда очі коле.І виникає питання-виправдання:”Як я можу стати добрим,коли всі навколо злі?Чи не легше буде просто забути про все й жити власним життям?Як творити добро,якщо грошей ледве на обід вистачає?”Але замислися!Поняття добра не є таким глобальним та важелезним! Можливість допомогти,утішити супроводжує тебе кожну хвилину,її треба лише помітити!Подумати над цим й обрати свою дорогу випадає всім у певний період дорослішання.Я визначила,що таке добро,але,звісно,не мені судити,чи правильні мої твердження.Ось такі:
-добро – це мовчання,коли ти просто сидиш поряд з другом,якому дуже-дуже боляче;
-добро – це слова,коли ти захищаєш право брата самому обирати своє хобі;
-добро – це жертва,коли ти,нехтуючи власним положенням у класі,сидиш поряд з однокласником,якого всі зневажають;
-добро – це подарунок,коли ти усміхаєшся зовсім незнайомій людині,що йде назустріч сумна й самотня;
-добро – це твій час,коли ти не пішла на концерт,щоб посидіти з подругою,батьки якої знову сваряться у сусідній кімнаті;
-добро – це турбота,коли ти кажеш втомленій мамі:”Я приготую вечерю, відпочинь!”;
-добро – це тягар,який тобі приємно нести;
-добро – це щирість,коли ти справді радієш з перемог сестри,тим часом програвши у тому ж конкурсі;
-добро – це терпіння,коли ти прощаєш невдячність й образу,відповідаючи любов’ю на зраду;
-добро – це звичка,яку пронесеш в серці все своє життя.
Цей перелік можна продовжувати безкінечно і якщо кожна людина доповнить його хоча б одним правилом,і буде цьому слідувати ми разом створимо цілу Планету Добра!!!

 

 

Шепіт уночі

А ви коли-небудь слухали Тишу? Чи говорила до вас ця донька ночі і онучка Всесвіту? Чи повіряла свої таємниці? Вона тихесенько, нечутно ступає по килиму, сідає поруч і починає плести своє тендітне, кожного разу нескінчене, невидиме мереживо думок. Обережно! Не порвіть! Людина ж так часто несамовито бореться проти цього плетива, до сліз ображаючи Тишу. А вам ніколи не хотілося потонути у чашці чаю, або згоріти у сяйві знання, або, або, або? Тоді ви не зустрічалися з Тишею і не чули шепоту її молодшої сестри – Мрії.

 

 

Чийсь подарунок

Воно починається не з крику, не з болю і навіть не з маминої утроби. Його запланував Хтось, сильніший за Всесвіт. Створив нереально чистим, безгрішним, невимовно прекрасним. Але перший біль залишає свій слід. Не забуває поставити кляксу й страх. Дебютний каприз розтікається жирною плямою. А потім таке брудне полотно не хочеться нікому показувати, особливо Йому.
Життя… Яке воно? Експресивне чи холеричне? Барвисте чи однотонне? Повне світлих тонів чи депресивно забарвлене? М'яке на дотик чи колюче, що і руку боїшся простягнути? Дивно. Чиєсь життя сповнене оригінальністю, сплеском емоцій, розмаїттям кольорів, що кадр за кадром все яскравішають. А чиєсь звучить у тональності мінора, перегукується клавішами бемоля, струшує біль краплинами дощу.
Дивно, що обидва мають високу цінність. Вищу за вартість картини Пікасо і музики Шопена. Захмарну, далеку, жадану. Яким би життя не було – це подарунок, коштовність, залишена в довічний кредит. Сплатити ціну ніхто не зуміє, лише берегти, акуратно здмухуючи пилинки неприємностей. Адже вони значно менші за руїни загубленого життя.
Воно, як і будь-який подарунок, обгорнуте в яскравий різнобарвний пакунок, приємний найвибагливішим очам. Тільки від тебе залежить те, що ховається за блиском і привабливістю зовнішності.

 

 

Вона…

М‘якенькими,наче з шовку витканими,ніжно-рожевими пелюсточ- ками вишні весна лоскоче її і плутається у вихорах золотого воло- сся.Щедре темно-шоколадне літо-розбишака допомагає їй здобути досвід власними силами і залишитися дитиною назавжди, веселою, безтурботною,повною енергії й потенціалу.Вона ступає обережно й тихо-тихо,а навколо осінь золотими краплинками зрошує ліси,поля
й будинки,вплітаючи промінець теплого сонечка в заплакане небо. Зима навчає її турботливості й любові,коли знов умиває перед сном своїх діточок природи, які, на жаль, залишаються незмінними й не виростають.Вона вчиться старанно й уже вміє вкривати першим сніговим покривалом усе навколо,навіть зіткати нове,якщо на світ народжується дитя.
Вона спостерігає за блискучими перлинками води,що розпочали не- легку подорож лабіринтами павутини,сплетеної з найтоншої та най- спокусливішої ниточки.Вона забавляється із турботливим і працьо- витим їжачком,бігає наввипередки із зайчиком,шукає хитру лисич- ку,хапає її за рудий хвіст і в подарунок за швидке визволення отри- мує веснянки,які роблять її ще більш симпатичною.
І ось вона,вдягнена в сукню досвіду й майстерності,зшиту тонкими ниточками дружби(знайти які важко,а розірвати легко), не йде, а пливе серед бурхливого моря людських емоцій та стосунків,залиша- ючись незворушною та спокійною.
Вона береже мов зіницю ока безцінний дар матусі – нове серце, сповнене мрій, глибоких думок та швидких рішень,і,у свою чергу, віддає його людині,яка тільки-но перейшла у важкий світ дорос- лості.Приймаючи з величезною вдячністю цей подарунок, новий друг дає їй ім’я,що відоме тільки їм обом – Юність.