Незалежність України сприймається неоднозначно. Тлумачення свободи коментується досить по-різному. Одні із захопленням говорять про перетворення останніх років, інші із ностальгією згадують радянську добу і перераховують переваги соціалістичної системи. Як на мене, то в цей час молоде покоління, взагалі виростає у вакуумі як соціальному так і духовному. Ми чекали на більше, але отримали далеко не все, що хотіли. Розчарування приходить навіть до тих, хто свято вірить у національну ідею.

 Як християни, ми завжди залишаємося свідомою частиною суспільства саме тому, що в таких процесах покликані більше говорити не про наслідки, але про духовні причини. Очікування кращого залежить не стільки від бажання і готовності щось змінювати, скільки від розуміння, що саме потребує перемін.

Основою незалежності країни є звільнення від рабства диявола кожного її громадянина. Політична чи економічна свобода насправді є реальною тільки тоді, коли держава дбає про духовні цінності і сприяє їх поширенню в суспільстві.

З точки зору християн, нам варто звертати увагу на принципові питання державотворення. Акцентувати увагу на морально – етичних питаннях які визначають поступальний рух будь-якої країни, якщо вона хоче мати високий рівень духовності та добробуту. Отже давайте відзначимо певні умови належного рівня суспільства яке насправді розуміє що таке незалежність.

Перш за все справжня незалежність це свідоме і глибоке розуміння того, щоб Господь є Цар над царями. Це буде визначати перспективи, якими дорогами нація буде рухатися.

Благословення народу відображено в біблійному псалмі. Це звучить як переконливий доказ готовності Бога благословляти Землю, якщо люди справді вірять в Нього. Читаємо книгу «Псалмів» 33 псалом:

«13. Блаженний той народ, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі! Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських,

14 приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:

15 Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла!

16 Немає царя, що його многість війська спасає, не врятується велетень великістю сили,

17 для спасіння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже,

18 ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає,

19 щоб рятувати життя їхнє від смерті, і щоб за час голоду їх оживляти!

20 Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш,

21 бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святе Його ми надію кладемо!

22 Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!»

Ці біблійні рядки пронизані вірою в Бога і сподівання на Його милість до людей. Це визнання Його величі і влади над всіма!

Згадуючи минулі часи приходиш висновку – як страшно жити без Бога. В часи коли ідеологи кричали: «Бога нема!», або «Релігія опіум для народу!», мало хто думав, що за подібне потрібно буде розплачуватися. Кинуте насіння безбожжя непомітно проростало. Виховуючи «будівничого комунізму», сильні світу так і не помітили, що витравлювали із людей святе – віру в Бога. І наслідки не забарилися. Розпадаючись «совєтська» імперія так і не знайшла пояснення чому це відбувається. Рай збудувати не вдалося. А головна причина полягала в тому, що до раю людина вирішила йти без Бога. «Ковалі» свого щастя виявилися розчарованими пенсіонерами, які зненавиділи новий час, і навіть термін «незалежність» викликає у них подразнення. І не тому, що вони проти нового.

У них велике розчарування минулим. Так змінювалася епоха у 90-х. Пройшли роки і за цей час піднялося нове покоління людей, які чекали сподівалися і непомітно стали також скептиками. І це в часи, коли будуються храми і ми знову говоримо про право на свободу слова та віросповідання! «Я нікому вже не вірю - пам’ятаю ділилася зі мною молода жінка, всі злодії і брехуни… В цій країні не має правди» - резюмувала вона. Чому ж так? Невтішні висновки пересічних громадян можна чути постійно. В чому ж причина? Здавалося б очікувані переміни дадуть омріяний результат. З точки зору Біблії потрібно зауважити: бажання отримати процвітання залежить не тільки від нашого бажання, але й прийняття суспільством Божих умов, які приводять до цього.

Наведу історичний приклад. В часи освоєння американського континенту, та утворення такої країни, як Сполучені Штати Америки переселенці сповідували просте правило: спочатку для Бога, а потім собі. Будівництво міст розпочиналося з будівництва церков, а конституційні норми базувалися виключно на біблійних цінностях. І такі підвалини сприяли розвитку країни на довгі роки. Цей принцип довгий час визнавали президенти, і Бог благословляв країну. Закони країни відображали християнські цінності. Десять заповідей закону Божого регламентували життя американського суспільства.

Сьогодні, на жаль Америка відвертається від біблійних цінностей і це стає початком її падіння. Пост християнське суспільство розмиває суть і це приводить до духовної кризи, а потім і економічних негараздів.

З огляду на досвід минулих поколінь варто визнати: кожне правління, яке не підкоряється Божим законам - приречене. Практично це означає, що для Президента чи премьер - міністра, взагалі будь-кого хто при владі, головними законами мають бути закони Вседержителя. Це має стати основою їх правління. Тоді руйнуються задуми нечестивих людей, державні структури базуються на моральних засадах, а закони країни відображають справедливі норми які благословенням для нації. Ось як говорить про це Біблія: «Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його» (Пр. 29:40). Влада яка не «продається» стверджує правосуддя і закладає процвітання в країні. І навпаки, деожава зубожіє, якщо живе за законами несправедливості. Якщо спотворюються Божі заповіді, а людина при владі забуває Хто стоїть над нею – руйнації не уникнути.

Мудрий Соломон говорив: «І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда... Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час.» Екл. 3:16-17

Сьогодення пропонує нам ліберальні ідеї. Стару Європу захопили нові рухи сексуальних меншин та новітніх ідей. Наприклад, добровільне рішення піти з життя - евтаназія. Людина хоче жити, як заманеться, не роздумуючи про природу своїх дій. Померти без болю і страждання – моє право, говорить просунута людина 21 століття. Бо ми ж проти болю і всілякої незручності. Врешті хочеться незалежності від людей і від Бога. Виходить таке собі життя заради життя, до часу коли не обридне. Або інше: ганебність нетрадиційної сексуальної орієнтації докотилася і до нашої країни. Нас починають вчити, що гомосексуалізм – це нормально, а лесбіянки – нормальні дівчата. Такі в них вже природні бажання. Так звані «європейські цінності» в цьому контексті звучать досить благородно, але по суті своїй приносять нове насіння прокляття для нашої країни. Свобода – це не право жити як заманеться, але перш за все можливість правильно обирати Боже.

Сьогодні, в часи відносності і безпринципності, важливо не розчаруватися, не зупинитися, не піддатися песимізму. В Україні є люди, які знають ціну справжньої незалежності і тому вони вище мінливих амбіцій, і дешевих обіцянок тих хто спекулює на темі незалежності. Їх справжнє свято – це відродження людей і навернення їх до Бога. «Нехай прийде Царство Твоє» - це їх молитва і найбільше бажання для України.

Ми молимося за Україну і в ці дні просимо, щоб Бог дав мудрості в керівництві країною для людей які при владі. Важливо щоб відчуття залежності від Бога стало нормою для керівництва у незалежній Україні. Це біблійна умова для мудрого керівництва. Така позиція «сильних світу цього» відновлює довіру людей до влади. Це допоможе Україні зайняти гідне місце у світовому співтоваристві і стати взірцем духовності в Європі.

Ми просимо Господа про благодать для кожної родини жити згідно Його заповідей. Ми чекаємо не тільки покращення економічних умов, але віримо в богошукання і духовне пробудження нації.

Бог обіцяв: «і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!» 2 Хр. 7:14.

Як християни ми продовжуємо вірити в Його Слово. Бог має благословення і чудове майбутнє для нашої країни, якщо будемо виконувати Його волю. Бо Він - Президент над всіма президентами Землі. В Святому Письмі написано: «серце царя в Господній руці» Пр. 21:1. Про це варто пам’ятати.

Хай Бог збереже Україну від розбрату, пошле мир і радість у кожну оселю. У дні святкування незалежності, нехай Його благословення покриє нашу землю і панує над всіма нами. Наша відповідальність - прислухатися до Його законів, визнавати Його владу над народами. Кожен українець має схилитися перед Ним, тоді прийде справжня незалежність від гріха, і диявола. Це і буде гарантувати нам успіх у майбутньому.

Пастор Валерій Антонюк

Сайт ВСЦ ЄХБ