There are no translations available.
Â Â«Ð–Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ - не легка річ», з цією тезою погоджуєтьÑÑ Ð±Ñ–Ð»ÑŒÑˆÑ–ÑÑ‚ÑŒ. І такий виÑновок має Ñвою аргументацію. Ðдже в наш чаÑ, людина вÑе чаÑтіше зуÑтрічаєтьÑÑ Ð· невиправданими надіÑми, мінливими перÑпективами, дешевими обіцÑнками Ñ– проÑто обманом. Це Ñ– приводить багатьох до переконаннÑ: в житті більше проблем ніж радощів. І виÑвлÑєтьÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ð¶Ð¸Ñ‚Ð¸ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ‰Ð°Ñливо – не так Ñ– проÑто.
Такі твердженнÑ, на жаль не нові, Ñ– звучать доÑить реаліÑтично. Люди в очікуванні кращого, але вÑе чаÑтіше чути про зраду Ñ– неÑтабільніÑÑ‚ÑŒ. Про лицемірних політиків, Ñ– нечеÑних олігархів. Про розлученні пари Ñ– покинутих дітей. ВиходÑÑ‚ÑŒ що чекаємо кращого, але чомуÑÑŒ отримуємо гірше. Чому ж так? Ðевже в наш Ñ‡Ð°Ñ Ð½ÐµÐ¼Ð¾Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ð¾ уникнути розчарувань? Ðдже на перший поглÑд видаєтьÑÑ, що Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð²Ð¸Ñ€ÑƒÑ”, ÑуÑпільÑтво в руÑÑ–, нам говорÑÑ‚ÑŒ про нові науково-технічні доÑÑгненнÑ. І в котрий раз вÑÑ–Ñ… переконують що завтра, буде краще ніж Ñьогодні. Ðле Ñ Ð²Ñе більше зуÑтрічаю людей, Ñкі на питаннÑ: «Як життÑ?», відповідають ÑкоÑÑŒ в загальному, Ñ– чомуÑÑŒ у мінорному тоні. Ðе вÑÑ– готові говорити про Ñвої розбиті Ð¾Ñ‡Ñ–ÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– нові проблеми. Світ ÑтомивÑÑ Ð²Ñ–Ð´ неÑтабільноÑÑ‚Ñ– Ñ– це неминуче веде до розчарувань.
 Звідки ж з’ÑвлÑÑŽÑ‚ÑŒÑÑ Ñ€Ð¾Ð·Ñ‡Ð°Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ? Можливо цьому можна ÑкоÑÑŒ зарадити? Я переконаний, що жоден не хоче відчувати гіркоту в житті. Ðам не подобаєтьÑÑ Ð½ÐµÐ²Ñ–Ñ€Ð½Ñ–ÑÑ‚ÑŒ, дні коли розумієш, що вÑе не так Ñк думав. Саме тому навіть заходÑчи в глухі кути, люди намагаютьÑÑ Ð²Ð´Ð°Ð²Ð°Ñ‚Ð¸ з Ñебе задоволених та щаÑливих. І хоча це відверта неправда, ми вдаємо щаÑливих Ñ– впевнених в Ñобі. Ðле маÑка Ñпадає, Ñк тільки залишаєшÑÑ Ð½Ð°Ð¾Ð´Ð¸Ð½Ñ†Ñ–. Серце не обманеш. ÐÐ°Ð¼Ð°Ð³Ð°Ð½Ð½Ñ Ð±Ñ€Ð°Ñ‚Ð¸ від Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñкомога більше не приводить більшіÑÑ‚ÑŒ до омріÑних результатів. «З розгону» не вÑе виходить. І Ñ€Ð¾Ð·Ñ‡Ð°Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñтає невід’ємною чаÑтиною життєвого доÑвіду. Це Ñправді глухий кут в Ñкому опинÑєтьÑÑ Ñьогодні, ще вчора переконана в Ñобі людина.
Â Ð Ð¾Ð·Ñ‡Ð°Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ñ…Ð¾Ð´Ð¸Ñ‚ÑŒ Ñк правило від нездійÑненних, нереальних очікувань, Ñкі Ð²Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ð¸ÐºÐ»ÑŽÑ‡Ð°ÑŽÑ‚ÑŒ роль Бога в житті людини. Людина шукає без Бога, розраховує на Ñебе, Ñ– тому чаÑто не знаходить бажаного. Це «голубі мрії», Ñкі так Ñ– залишаютьÑÑ Ð³Ð¾Ð»ÑƒÐ±Ð¸Ð¼Ð¸. ХочетьÑÑ Ð²Ñ–Ñ€Ð¸Ñ‚Ð¸ в нові перÑпективи, надіÑтиÑÑ Ð½Ð° краще, але життєві повороти непередбачувані. І знову потрібно починати вÑе з початку… У Ñвій Ñ‡Ð°Ñ Ð›ÐµÐ¾Ð½Ð°Ñ€Ð´Ð¾ да Вінчі, Ñлушно зауважив: «де вмирає надіÑ, там народжуєтьÑÑ Ð¿ÑƒÑтота». Ð Ð½Ð°Ð´Ñ–Ñ Ñ‡Ð°Ñто вмирає від того, що Ð¾Ñ‡Ñ–ÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¸ хибними вже на Ñтарті. Розлючена, а іноді Ñ– розтоптана, душа видає Ñвою внутрішню неÑпроможніÑÑ‚ÑŒ. ПуÑÑ‚Ñ– очі «кричать» про духовні проблеми. ЗакінчилиÑÑ Ð´Ð½Ñ– очікувань та Ñподівань, Ñ– прийшли дні пуÑтоти. ПодивітьÑÑ, Ñк Ñильно розчароване Ñтарше поколіннÑ. Вони будували «Ñвітле майбутнє». Їм обіцÑли райÑьке життÑ. Ðле рай не вдалоÑÑ Ð·Ð±ÑƒÐ´ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸. Сьогодні Ñ—Ñ… вожді розвінчані, ідеї виÑвилиÑÑ Ð¼Ñ–Ñ„Ð°Ð¼Ð¸, Ñ– те що вже майоріло на горизонті виÑвилоÑÑ Ð¼Ñ–Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ¼. І в результаті маємо обмануте, розчароване поколіннÑ. Ще років 20 тому, вони ÑподівалиÑÑ, вірили Ñ– чекали.
 Горді Ñ– Ñамовпевнені, вони так Ñ– не розуміли куди крокують. Вірили вождÑм, а отримали зневіру. Сьогодні більшіÑÑ‚ÑŒ із них у повному розчаруванні. Вони не вірÑÑ‚ÑŒ вже нікому. Комунізм не вдалоÑÑ Ð·Ð±ÑƒÐ´ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸, а Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð·Ð° примару віддати прийшлоÑÑ. Рщо в результаті? Від пафоÑних докладів на з’їздах ЦК КПРС, Ñ– полум’Ñних виÑтупів на мітингах залишилоÑÑ Ñ‚Ñ–Ð»ÑŒÐºÐ¸ глибоке Ð²Ñ–Ð´Ñ‡ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ð·Ñ€Ð°Ð´Ð¸. Як прикро… Ðле уроки з таких Ñ–Ñторій варто взÑти, бо жодна політична ÑиÑтема не гарантує ÑтабільноÑÑ‚Ñ–. Взагалі, нічого в цьому Ñвіті не може бути гарантованим, Ñкщо за ним не Ñтоїть ГоÑподь. Він - Гарант ÑтабільноÑÑ‚Ñ–. І Ñкщо віра в Бога виÑвлÑєтьÑÑ Ð±ÑƒÐ»Ð° «опіумом Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ€Ð¾Ð´ÑƒÂ», то не дивно чому «ковалі Ñвого щаÑÑ‚Ñ» опинилиÑÑ Ð±Ñ–Ð»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð±Ð¸Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾ корита. Урок очевидний: без Бога розчарувань не уникнути. Їх навіть можна передбачати. З цього приводу мудрий Соломон зазначив: «Коли дому ГоÑподь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міÑта ГоÑподь не пильнує, даремно Ñторожа пильнує!» Читаємо у 127 пÑалмі. Ð’Ñе перетворитьÑÑ Ñƒ Â«Ð»Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ñ‚Ñ€ÑƒÂ», Ñкщо люди забувають про Бога. Це Ñ– Ñ” оÑновна відповідь на питаннÑ: чому Ñ€Ð¾Ð·Ñ‡Ð°Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ñ…Ð¾Ð´ÑÑ‚ÑŒ у наше життÑ? За даними вÑеÑвітньої організації охорони здоров’Ñ, щорічно близько мільйона людей зводÑÑ‚ÑŒ рахунки з життÑм Ñ– закінчують його через ÑамогубÑтво. Ð’ Україні це близько 12 тиÑÑч Ñуїцидів щорічно, а в РоÑÑ–Ñ— до 55 тиÑÑч. Кожні 40 Ñекунд хтоÑÑŒ із мешканців Землі накладає на Ñебе руки. Чому така жорÑтока реальніÑÑ‚ÑŒ? ВиÑвлÑєтьÑÑ Ð³Ñ–Ñ€ÐºÐ¾Ñ‚Ð° Ñ€Ð¾Ð·Ñ‡Ð°Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ–Ð½Ð¾Ð´Ñ– Ñильніша за Ð±Ð°Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¶Ð¸Ñ‚Ð¸. ЖорÑтоко обмануті, вони готові йти на радикальні міри. Рще ÑтатиÑтика заÑвідчує що чиÑло невдалих Ñуїцидів в Ñвіті ÑÑгає 10-12 мільйонів щорічно. Отже ми живемо в розчарованому поколінінні. Люди йдуть дорогами, Ñкі рано чи пізно приводÑÑ‚ÑŒ у кут безвиході.
 Візьмемо іншу проблему, Ñка доводить людей до депреÑій Ñ– розчаруваннÑ. Втрата здоров’Ñ. І це не від важкої праці, а від бажаннÑ, Ñк кажуть, зловити «кайф». За Ñолодке Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ñ…Ð¾Ð´Ð¸Ñ‚ÑŒÑÑ Ð´Ð¾Ñ€Ð¾Ð³Ð¾ платити, Ñ– тому Ñ€Ð¾Ð·Ñ‡Ð°Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ¼Ð¸Ð½ÑƒÑ‡Ñ–. Ð’ нашому ÑуÑпільÑтві на жаль, ненормальне Ñтає нормою. Ð”Ð»Ñ Ñ‡Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ñ–ÐºÐ° нормально мати коханку, а жінка без вагань заводить, наприклад Ñлужбовий роман. «Це нормально» - переконують наÑ, бо: «так живуть вÑі». Ðле чому тоді дивуватиÑÑ, що пацієнтами венеричних диÑпанÑерів Ñтає вÑе більше молоді. Ðбо темпи зроÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð’Ð†Ð› в Україні – перші в Європі. Ð¡Ð¿Ð¾Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð‘Ð¾Ð¶Ð¸Ñ… заповідей Ñ– принципів, рано чи пізно приводить людину до зубожіннÑ, руйнації та духовного банкрутÑтва. Офіційно в Україні кожен другий шлюб закінчуєтьÑÑ Ñ€Ð¾Ð·Ð»ÑƒÑ‡ÐµÐ½Ð½Ñм. УÑвіть, Ñка це Ð°Ñ€Ð¼Ñ–Ñ Ñамотніх жінок Ñ– безпритульних дітей. Як наÑлідок Ñльози Ñ– горе замінюють мрії про щаÑливу Ñім'ÑŽ та коханого чоловіка. Це загоÑтрює проблему розчаруваннÑ, бо навіть Ñамі близькі та рідні Ñтають ненадійними. ВиÑвлÑєтьÑÑ Ñ‰Ð¾ вірити нікому не можна, ніхто не гарантує ÑтабільноÑÑ‚Ñ–. Вчорашні друзі виÑвлÑÑŽÑ‚ÑŒÑÑ Ð±Ñ€ÐµÑ…ÑƒÐ½Ð°Ð¼Ð¸, Ñ– в житті вÑе перевертаєтьÑÑ.
 «Ðе буду вірити людÑм» - таке кредо відрізнÑÑ” розчарованих. Тоді починаєш вÑÑ–Ñ… підозрювати, віддалÑтиÑÑ, а Ñерце ÑтиÑкаєтьÑÑ Ð²Ñ–Ð´ болю. Людина в розчаруванні. Про це Ð‘Ñ–Ð±Ð»Ñ–Ñ Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñ€Ð¸Ñ‚ÑŒ так: «Пригноблений дух Ñушить коÑті» - читаємо в книзі ПриповіÑÑ‚Ñ– Соломона (17:22). Чекаєш любові, а зуÑтрічаєш зраду, мріÑв про щиріÑÑ‚ÑŒ а знайшов лицемірÑтво… Лікарі доводÑÑ‚ÑŒ, що ближчі деÑÑÑ‚ÑŒ років загалом вÑе Ñвітове ÑуÑпільÑтво буде потерпати від Ñильних депреÑій Ñ– розчарувань. ÐšÐ¾Ñ€Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð±Ð»ÐµÐ¼Ð¸ в неправильних орієнтирах людини. Її хибних цінноÑÑ‚ÑÑ… Ñ– небажанні зважати на вічне. ВиÑновок доÑить проÑтий: Ð½ÐµÑ…Ñ‚ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð‘Ð¾Ð¶Ð¸Ð¼Ð¸ заповідÑми веде до деградації: духовної, душевної та фізичної. Тоді людина, «ГОМОСÐПІЄÐС» (Ñ–Ñтота розумна), починає переживати етап руйнації, Ð¿ÐµÑ€ÐµÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² Ñ–Ñтоту, Ñка багато чекає від інших, але не здатна брати відповідальніÑÑ‚ÑŒ навіть за Ñвоє оÑобиÑте життÑ.
 Логічно виникає питаннÑ, Ñк же не розчаруватиÑÑ Ð² житті? Як уникнути гіркоти Ñ– знати точку опори? Ðдже Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÑˆÐ²Ð¸Ð´ÐºÐ¾ минає Ñ– хочетьÑÑ Ð±ÑƒÑ‚Ð¸ впевненим та Ñтабільним. Це розумні Ñ– важливі питаннÑ. ÐаÑправді Ðвтор нашого Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð·Ð°Ð´ÑƒÐ¼Ð°Ð² наші дні дещо в іншому вимірі. Його задуми «на добро, щоб дати нам майбутнє та надію» (Єр. 29:11).
 Ðеобхідно знати декілька важливих Ñ–Ñтин, Ñкі направлÑÑŽÑ‚ÑŒ людину до вірних орієнтирів. Спочатку нам потрібно визнати, що абÑолютним гарантом мого повноцінного Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ” тільки Бог. Ð‘Ñ–Ð±Ð»Ñ–Ñ Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñ€Ð¸Ñ‚ÑŒ: «УÑÑке добре Ð´Ð°Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð° дар доÑконалий походить згори від ÐžÑ‚Ñ†Ñ Ñвітил, що в Ðього нема переміни чи тіні відміни…» (Як. 1:17). Ðезмінним залишаєтьÑÑ Ñ‚Ñ–Ð»ÑŒÐºÐ¸ Бог. І тільки Він може дати правдиву перÑпективу Ð´Ð»Ñ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ. Це означає, що ГоÑподь направлÑÑ” мою дорогу Ñ– гарантує опіку та охорону: «…не бійÑÑ, бо Я з тобою, Ñ– не озирайÑÑŒ, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, Ñ– тобі допоможу, Ñ– правицею правди Своєї тебе Я підтримаю…» - запевнÑÑ” Він. (ІÑ. 41:10) Творець Ð’ÑеÑвіту наÑтільки любить наÑ, Ñвоє Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ‰Ð¾ говорить, Ñкщо Ñ– мати забуде Ð´Ð¸Ñ‚Ñ Ñвоє: «Я не забуду тебе…» (ІÑ. 49:15). Ð–Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð· Богом позбавлÑÑ” Ð½Ð°Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ñ‡Ð°Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ð½ÑŒ. Бо навіть коли «ми невірні, зоÑтаєтьÑÑ Ð’Ñ–Ð½ вірним, бо не може зректиÑÑ Ð¡Ð°Ð¼Ð¾Ð³Ð¾ Себе!» (2 Тим. 2:13). Він лікує наші депреÑÑ–Ñ— Ñ– повертає на дорогу правди тих, хто зайшов у глухі кути розчаруваннÑ. Взамін тривогам Бог повертає впевненіÑÑ‚ÑŒ не тільки в завтрашньому дні, але дає впевненіÑÑ‚ÑŒ у житті піÑÐ»Ñ Ñмерті. «Хто вірує в Мене, Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð²Ñ–Ñ‡Ð½Ðµ той має»(Ів. 6:47). Це гарантує Бог! Тому віруюча людина не здогадуєтьÑÑ, не ÑподіваєтьÑÑ, але твердо вірує Ñ– це позбавлÑÑ” Ñ—Ñ— тривог Ñ– розпачу. Ð–Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð°Ð¿Ð¾Ð²Ð½ÑŽÑ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ð·Ð¼Ñ–Ñтом!
 Віруючи в Бога, ми по-іншому ÑтавимоÑÑ Ð´Ð¾ людей, бо знаємо що надіÑтиÑÑ Ð½Ð° Ñебе, або на інших більше Ñк на Бога – це гріх. Це врешті та велика помилка Ñка призводить до катаÑтроф. Ðам необхідно любити людей Ñ– довірÑти їм, але опорою Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð²Ð°Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ð¾ щоб залишавÑÑ Ð‘Ð¾Ð³. Це єдиний, правильний вибір, Ñкий робить Ð½Ð°Ñ Ð²Ð¿ÐµÐ²Ð½ÐµÐ½Ð¸Ð¼Ð¸ та Ñміливими перед будь-Ñкими викликами долі. Дорогий друже, у Ñвіті втрачених орієнтирів, підозр Ñ– недовіри, Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð±Ð°Ð³Ð°Ñ‚ÑŒÐ¾Ñ… опинилоÑÑ Ð² глухому куті. Можливо Ñеред них Ñ– ти? І разом з іншими ти чекаєш кращого, шукаєш вірноÑÑ‚Ñ–, ÑподіваєшÑÑ Ð½Ð° Ñвій «щаÑливий випадок». Ð–Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¼Ð¸Ð½Ð°Ñ”, а переміни приноÑÑÑ‚ÑŒ тільки Ñльози. Таке Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ â€“ не Ñ” Божим задумом Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð²Ð¾Ð³Ð¾ життÑ. Він готовий взÑти твої проблеми Ñ– розв’Ñзати життєві вузли. Тільки ІÑÑƒÑ Ð¥Ñ€Ð¸ÑÑ‚Ð¾Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ðµ дати тобі те, що так потребує Ñ‚Ð²Ð¾Ñ Ð´ÑƒÑˆÐ°. Його Ñлово звучить до тебе: «Прийдіть до Мене вÑÑ– Ñтруджені Ñ– обтÑжені, Ñ– Я Ð²Ð°Ñ Ð·Ð°Ñпокою…» (Мф.11:28). Сьогодні, економічні ÑиÑтеми, політичні партії, загальноÑуÑпільні наÑтрої не можуть гарантувати впевненоÑÑ‚Ñ– Ñ– процвітаннÑ. Ð—ÐµÐ¼Ð»Ñ Ð·Ð°Ð½Ð°Ð´Ñ‚Ð¾ неÑтабільна, щоб Ñ—Ñ— мешканці жили із впевненіÑÑ‚ÑŽ. СучаÑна людина занадто Ñтривожена, щоб бути задоволеною. Ðаше ÑуÑпільÑтво духовно хворе, Ñ– тому багато нових розчарувань приноÑить кожен день. Ðле людина в пошуках перÑпектив продовжує шукати щаÑÑ‚Ñ Ñ‚Ð°Ð¼, де знайти його неможливо. Вона вперто продовжує жити без Бога. Як результат, отримує ÑамотніÑÑ‚ÑŒ, нещаÑливу родину, незрозумілу країну Ñ– загалом Ñтомлений Ñвіт.
 Тільки Ð¿Ð¾Ð²ÐµÑ€Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ Бога Ñ” тією дорогою, Ñка виводить до Ñвітла Ñ– позитивних перемін. Тільки з Ðим можна не розчаруватиÑÑ. І тоді не важливо, що відбуваєтьÑÑ Ð½Ð°Ð²ÐºÐ¾Ð»Ð¾, головне, ми переконані – ГоÑподь наше упованнÑ. Ðехай Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð°Ð¿Ð¾Ð²Ð½ÑŽÑ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ð·Ð¼Ñ–Ñтом та впевненіÑÑ‚ÑŽ в Ðьому. Взамін неÑтабільноÑÑ‚Ñ– та розчаруваннÑ, виÑвлÑйте переконаніÑÑ‚ÑŒ Ñ– мужніÑÑ‚ÑŒ в ГоÑподі за вÑÑких умов. Ðехай Він буде вашою опорою, Ñ– Гарантом ÑтабільноÑÑ‚Ñ–. Божих вам благоÑловень. |