There are no translations available.
«Будь зразком Ð´Ð»Ñ Ð²Ñ–Ñ€Ð½Ð¸Ñ…â€¦Â» 1 Тим. 4:12.
1. Духовну атмоÑферу в церкві формують Ñ—Ñ— Ñлужителі. Це один із ключових принципів розвитку церкви. Саме Ñлужителі відповідальні за позитивні Ñ– негативні процеÑи Ñкі переживають діти Божі. Вони визначають пріоритети, цінноÑÑ‚Ñ– ÑлужіннÑ, формують Ñтратегію. Вони, або ведуть інших до доÑконалоÑÑ‚Ñ– Ñ– ІÑуÑÑ– ХриÑÑ‚Ñ– (Єф.4:11-16), або «конÑервують дитинÑтво» в церкві (1 Кор. 3:1-2).
2. Церква не може піднÑтиÑÑ Ð²Ð¸Ñ‰Ðµ духовного Ñ€Ñ–Ð²Ð½Ñ Ñвоїх Ñлужителів. Саме тому Бог покладає на Своїх Ñлужителів велику відповідальніÑÑ‚ÑŒ. Від них перших очікує глибокого Ñ€Ð¾Ð·ÑƒÐ¼Ñ–Ð½Ð½Ñ ÐºÑ€Ð¸Ñ‚ÐµÑ€Ñ–Ñ—Ð² ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ– поÑтійного оÑобиÑтого духовного зроÑтаннÑ. Це не побажаннÑ, але біблійні вимоги Ð´Ð»Ñ Ñлужителів. ПреÑвітери церков покликані бути взірцем Ð´Ð»Ñ Ð²Ñ–Ñ€Ð½Ð¸Ñ….
3. Церква змінюєтьÑÑ Ð½Ð°Ñтільки наÑкільки змінюютьÑÑ Ñ—Ñ— Ñлужителі. Ми не можемо говорити за глибокі перетвореннÑ, Ð¿Ñ€Ð¾Ð±ÑƒÐ´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ñ€ÑƒÑŽÑ‡Ð¸Ñ…, поÑвÑÑ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ—Ñ… в Ñлужінні, Ñкщо це не переживають Ñпочатку Ñлужителі ХриÑтові. Ð’Ñе в церкві починаєтьÑÑ Ð· паÑтора Ñ– закінчуєтьÑÑ Ð¿Ð°Ñтором . ХриÑÑ‚Ð¾Ñ Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð°Ð²: «Від кожного кому багато дано, багато від нього жадатимуть. Ð’ кому багато ввірено, від того ще більше жадатимуть» (Лк. 12:28).
4. Вимоги до Ñлужителів завжди будуть вищими ніж до членів церкви. Обираючи дорогу ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð²Ð°Ñ€Ñ‚Ð¾ пам’Ñтати: недоÑтатньо бути трішки кращим від інших. Потрібно виділÑтиÑÑ, відзначатиÑÑ, «у Ñлові, у житті, у любові, у дуÑÑ–, у вірі, у чиÑтоÑÑ‚Ñ–!» 1 Тим. 4:12. Церква завжди чекає кращого прикладу від Ñвоїх Ñлужителів. Помічає Ñ—Ñ… духовну виÑоту Ñ– радіє уÑпіхам.
Â
І. Криза характеру паÑтора – одна із найбільших проблем ÑучаÑної церкви.
1. Характер паÑтора визначає, що ГоÑподь зможе звершувати через нього в Церкві. Які результати будуть доÑÑгнуті? Як Бог змінить інших через ÑлужителÑ? Ðедоцільно говорити про методики, Ñтратегію ÑлужіннÑ, Ñкщо паÑтор не живе життÑм духовних перемін. Ðе варто акцентувати увагу на теологічній підготовці, Ñкщо паÑтор-магіÑÑ‚Ñ€ поÑтійно не переживає перемін в характері. Це важливе питаннÑ, «за умовчаннÑм», визначає уÑпіх, або поразку в Ñлужінні. ПаÑторÑькі поÑÐ»Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ñ‡Ð°ÑŽÑ‚ÑŒ критерії характеру паÑтора Ñ– Ñ—Ñ… варто визнавати впродовж вÑього періоду ÑлужіннÑ. (1 Тим. 3 Ñ€. Тит. 1 Ñ€.). Ð’ ÑучаÑному Ñвіті Ñтавку вÑе більше роблÑÑ‚ÑŒ на здібноÑÑ‚ÑÑ… людини, нехтуючи Ñ—Ñ— духовними оÑобливоÑÑ‚Ñми. Ð’ Ñвіті, багатьох відверто викориÑтовують Ð´Ð»Ñ Ð´Ð¾ÑÑÐ³Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñвоєї мети. Ðа обдарованих дивлÑÑ‚ÑŒÑÑ Ñк на потенціал Ñкий можна «вичавити» Ð´Ð»Ñ Ð±Ñ–Ð·Ð½ÐµÑових, наукових чи політичних цілей. ДоÑÑгаючи результатів «відпрацьований матеріал» забувають, Ñ– нікого не цікавить що з людьми відбуваєтьÑÑ Ð´Ð°Ð»Ñ–? ПаÑторÑтво радикально відрізнÑєтьÑÑ Ð²Ñ–Ð´ подібних ÑвітÑьких Ñтандартів. Щоб не згоріти, або не перетворитиÑÑ Ð² церковного функціонера чи менеджера, важливо пам’Ñтати: біблійне паÑторÑтво – це не поÑада, не позиціÑ, але перш за вÑе відповідний образ життÑ. Це характер через Ñкий люди впізнають в Ð½Ð°Ñ Ð†ÑуÑа ХриÑта. Ð’ ÑучаÑних реаліÑÑ… залишатиÑÑ Ñправжнім паÑтором може тільки той, хто уподібнюєтьÑÑ Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð·Ñƒ ХриÑта (Рим. 8:29).
2. Що визначає наш уÑпіх: Ð¿Ð¾Ð·Ð¸Ñ†Ñ–Ñ Ð¿Ð°Ñтора чи характер паÑтора? Початківці в Ñлужінні чаÑто говорÑÑ‚ÑŒ про важливіÑÑ‚ÑŒ зайнÑти позицію в Ñлужінні. Це начебто допомагає здобувати паÑторÑький авторитет. ÐŸÐ¾Ð·Ð¸Ñ†Ñ–Ñ Ð²Ð°Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ð° тільки на Ñтарті ÑлужіннÑ. Далі, людÑм потрібен ХриÑÑ‚Ð¾Ñ Ð² наÑ. Рце вже характер ÑлужителÑ. ХриÑтиÑнам важливо бачити Ñк ГоÑподь може працювати в Ð½Ð°Ñ Ñ– через наÑ, Ñ– приклад преÑвітера - це кращий приклад Ð´Ð»Ñ Ð¿Ð°Ñтви. Люди більше довірÑÑŽÑ‚ÑŒ Богу, Ñкщо бачать Ñк ХриÑÑ‚Ð¾Ñ Ð·Ð¼Ñ–Ð½ÑŽÑ” наÑ. Служителі церкви Ñ” орієнтирами Божої благодаті, Його перетворюючої роботи. ЛюдÑм важливо бачити взірець хриÑтиÑнÑького Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð² Ñвоїх ÑлужителÑÑ….
ІІ. Позитивний вплив на церкву виÑвлÑєтьÑÑ Ñ‡ÐµÑ€ÐµÐ· оÑобиÑту богобійніÑÑ‚ÑŒ (побожніÑÑ‚ÑŒ) паÑтора. «благочеÑÑ‚Ñ ÐºÐ¾Ñ€Ð¸Ñне на вÑе, бо має обітницю Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ‚ÐµÐ¿ÐµÑ€Ñ–ÑˆÐ½ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ та майбутнього» 1Тим. 4:8
1. Ð¡Ñ‚Ð²ÐµÑ€Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² Ñлужінні відбуваєтьÑÑ Ñ‡ÐµÑ€ÐµÐ· Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð±Ð¾Ð³Ð¾Ð±Ñ–Ð¹Ð½Ð¾Ð³Ð¾ характеру. Діти Божі відрізнÑÑŽÑ‚ÑŒ правдиву побожніÑÑ‚ÑŒ обраних на ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´ акторÑтва, ділової діÑльноÑÑ‚Ñ–, Ð²Ð¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð´Ð°Ñ‚Ð¸ Ñебе Ñ– таке інше. Одним із важливих чинників Ñ” близкіÑÑ‚ÑŒ паÑтора до ПаÑтороначальника. Чим ближче Ñлужитель до Бога – тим глибше він шанує Його. ГоÑподь чекає від Ð½Ð°Ñ Ñаме таких ÑтоÑунків. «Якщо Я Батько де пошана МоÑ?» (Мал. 1:6). Взаємини Ñкі відзначаютьÑÑ Ð±Ð»Ð°Ð³Ð¾Ð³Ð¾Ð²Ñ–Ð½Ð½Ñм перед Богом хриÑтиÑни обов’Ñзково впізнають в житті Ñлужителів. БогобійніÑÑ‚ÑŒ - одна із Ñамих переконливих Ñ€Ð¸Ñ Ð¿Ð°ÑторÑького характеру. «ЄпиÑкоп має бути бездоганний (його немає в чому дорікнути)» 1 Тим. 3:2; Тит. 1:7. Божі люди завжди відрізнÑлиÑÑ Ð±Ð»Ð°Ð³Ð¾Ð³Ð¾Ð²Ñ–Ð½Ð½Ñм перед Богом Ñ– інші бачили це: «Божий чоловік, Ñкий завжди приходить до наÑ, він ÑвÑтий» 2 Цар. 4:9.
2. Страх Божий Ñ” однією із головних умов уÑпішного ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð°Ñтора. Ми живемо в гуманіÑтичному Ñ– поÑтмодерніÑÑ‚Ñькому ÑуÑпільÑтві. ЦінніÑÑ‚ÑŒ Божого Ñтраху, ÑˆÐ°Ð½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð™Ð¾Ð³Ð¾, Ð¿Ñ€ÐµÐºÐ»Ð¾Ð½Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ Ðим - це звучить дещо незрозуміло Ñ– навіть примітивно. Ðле в ÑучаÑній церкві богобійніÑÑ‚ÑŒ Ñ” вимогою ГоÑпода до Свого народу. Вона оÑобливо важлива Ð´Ð»Ñ Ð¿Ñ€ÐµÑвітерів. Ðеможливо любити Бога, виконувати Його заповіді без Ð¿Ñ€ÐµÐºÐ»Ð¾Ð½Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ Ðим: «… чого жадає від тебе ГоÑподь, Бог твій? Тільки того, щоб боÑтиÑÑ Ð“Ð¾Ñпода, Бога твого, ходити вÑіма Його дорогами, Ñ– любити Його, Ñ– Ñлужити ГоÑподеві, Богу твоєму, уÑім Ñерцем Ñвоїм Ñ– вÑією душею Ñвоєю» Повт. 10:12. Бог ніколи не довірить Ñвою духовну владу тим, хто не благоговіє перед Ðим. Ðалежна атмоÑфера в церкві починаєтьÑÑ Ð· богобійноÑÑ‚Ñ– Ñ—Ñ— паÑторів. Ð’ питаннÑÑ… Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð° Ð·Ð°Ñ‚Ð²ÐµÑ€Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñƒ Ñлужінні, а також звершенні ÑлужіннÑ, важливо керуватиÑÑ Ñаме цим принципом: «Ртепер до Ð²Ð°Ñ Ð·Ð°Ð¿Ð¾Ð²Ñ–Ð´ÑŒ цÑ, ÑвÑщеники!... Я заповідь вам цю поÑлав, щоб був заповіт Мій з Левієм, каже ГоÑподь Саваот. Заповіт Мій з ним був Ð´Ð»Ñ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ‚Ð° Ð´Ð»Ñ Ð¼Ð¸Ñ€Ñƒ, Ñ– Я дав йому Ñтрах, Ñ– він налÑкавÑÑ ÐœÐµÐ½Ðµ, та боÑвÑÑŒ перед ІменнÑм Моїм… Бо уÑта ÑвÑщеникові Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ñтережуть та Закона шукають із уÑÑ‚ його, бо він Ðнгол ГоÑпода Саваота» Мал. 2:1-7.
3. Ð£Ð¿Ð¾ÐºÐ¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ Богом - це унікальний Ñтан Ð´Ð»Ñ Ð¿Ñ–Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð‘Ð¾Ð³Ð° та перемін ÑлужителÑ. Ð’ атмоÑфері богобійноÑÑ‚Ñ– Ñлужителю відкриваєтьÑÑ Ð“Ð¾Ñподь, Його Слово. Через це приходить Ð¿Ñ–Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð‘Ð¾Ð¶Ð¾Ñ— волі Ñ– Ñ€Ð¾Ð·ÑƒÐ¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, що Бог чинить Ñьогодні. Страх перед Богом робить Ð½Ð°Ñ Ð¼Ñкою глиною в руках Ð“Ð¾Ð½Ñ‡Ð°Ñ€Ñ (Єр. 18:6) Люди, Ñкі наближаютьÑÑ Ð´Ð¾ Бога вÑе більше вражені Його величчю Ñ– розуміють Ñвою обмеженіÑÑ‚ÑŒ. Через Ð±Ð»Ð°Ð³Ð¾Ð³Ð¾Ð²Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñлуги, Бог робить паÑтора не проÑто здібним, але мудрим та авторитетним. Саме зроÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð² такій мудроÑÑ‚Ñ– не виÑтачає ÑучаÑному поколінню Ñлужителів. Її шукають в ÑемінаріÑÑ…, на конференціÑÑ…, у програмах та проектах. У Ð½Ð°Ñ Ð½ÐµÐ¼Ð°Ð»Ð¾ оÑвічених, впевнених в Ñобі Ñлужителів, Ñким варто вÑе ж краще навчатиÑÑ Ñтраху Божому. Інакше, хриÑтиÑни будуть втрачати глибині ÑтоÑунки з Богом, церкви заÑипати а богоÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÑŽÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ÑÑ Ð² літургії. Страх ГоÑподній Ñ” Ñправжнім багатÑтвом Ð´Ð»Ñ Ð¿Ð°Ñтора, тому що залишає його в Ñтані покірноÑÑ‚Ñ– Ñ– гарантує проÑÐ»Ð°Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´ ГоÑпода. «Страх ГоÑподній - Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€ÐµÐ¼ÑƒÐ´Ñ€Ð¾Ñти, а перед Ñлавою ÑкромніÑÑ‚ÑŒ іде» Пр. 15:33. Однією з важливих проблем ÑучаÑного паÑтора Ñ” його Ð½ÐµÐ²Ð¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¶Ð¸Ñ‚Ð¸ в покірноÑÑ‚Ñ–. Ðаприклад, ÑˆÑƒÐºÐ°Ð½Ð½Ñ Ð»ÑŽÐ´Ñької Ñлави, Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð· боку людей, Ñ” ознакою безÑлав’Ñ, втрати Ñправжнього авторитету Ñ– духовного Ð·Ð±Ð°Ð½ÐºÑ€ÑƒÑ‚ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÑлужителÑ. ДеÑкі Ñлужителі наÑтільки занепокоєні збереженнÑм Ñвого «іміджу», що Ñ– не здогадуютьÑÑ Ñк вбого виглÑдають збоку. Ðебезпечно розмінÑти Ñправжню духовну Ñилу на ÑвітÑькі прийоми ÑамоÑтвердженнÑ. Ðе збагатившиÑÑŒ Божим, Ñлужитель має велику ÑпокуÑу діÑти в дуÑÑ– чаÑу. Ð’ такому разі, його духовний Ñтан негативно впливає на церкву. Потрібно визнати відверто, у Ð½Ð°Ñ Ð½ÐµÐ¼Ð°Ð»Ð¾ тих хто вÑе більше покладаєтьÑÑ Ð½Ð° Ñвої ділові ÑкоÑÑ‚Ñ– Ñ– забуває про Ð±Ð»Ð°Ð³Ð¾Ð³Ð¾Ð²Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ Богом. Ðам варто прийнÑти цей виклик Ñ– розÑтавити правильно акценти в Ñлужінні.
ІІІ. Церква отримує благоÑÐ»Ð¾Ð²ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‡ÐµÑ€ÐµÐ· визнані біблійні авторитети Ñвого паÑтора.
1. Ð’Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð°Ð²Ñ‚Ð¾Ñ€Ð¸Ñ‚ÐµÑ‚Ñƒ Слова Божого. Ðвторитет ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ñ‡Ð°Ñ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ð²Ñ–Ð´Ð´Ð°Ð½Ñ–ÑÑ‚ÑŽ паÑтора Слову Божому. Це закладає Ñ– розвиває оÑнови здорової церкви. «Що говорить СвÑте ПиÑаннÑ?» - це визначальне Ð¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð»Ñ Ð¿Ð°Ñтора. Церква «Ñтовп Ñ– підвалина правди» 1 Тим. 3:15. Бог нам довірив Ð¿Ñ€Ð¾Ð³Ð¾Ð»Ð¾ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ñ–Ñтини Ð´Ð»Ñ ÑÑ‚Ð²ÐµÑ€Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ–Ñтини. Точна передача Євангелії – наша відповідальніÑÑ‚ÑŒ. ПаÑторÑьке ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ¼Ð¾Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ðµ без вірної передачі Слова. ЧаÑто церква втрачає Ñилу через розмите, компроміÑне Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¡Ð»Ð¾Ð²Ñƒ Ñ—Ñ— ÑлужителÑ. КомпроміÑи у вченні приводÑÑ‚ÑŒ до компроміÑів у практиці. Важливо знати: «у ЩО ми віримо?» Ðе менш важливе питаннÑ: «ЧОМУ ми в це віримо?» СучаÑне Ð¿Ð¾ÐºÐ¾Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð°Ñторів, на жаль не завжди має чіткі відповіді на ці питаннÑ. Згідно Слова, Божий Ñлужитель відзначаєтьÑÑ Ñ‚Ð¸Ð¼, що «тримаєтьÑÑ Ð²Ñ–Ñ€Ð½Ð¾Ð³Ð¾ Ñлова згідно з наукою, щоб мав Ñилу й навчати в здоровій науці, Ñ– переконувати противних» Тит. 1:9. Ð’ наш Ñ‡Ð°Ñ Ñлужителю важливо навчати «що відповідає здоровій науці» Тит. 2:1. Ð’ Україні, в церквах ЄХБ Ñ–Ñнує реальна загроза помножити чиÑло духовно Ñлабких хриÑтиÑн через безвідповідальне ÑÑ‚Ð°Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ СвÑтого ПиÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ñ—Ñ… паÑторів. Крім того, точніÑÑ‚ÑŒ у вченні гарантує належні, відповідальні ÑтоÑунки з іншими ÑлужителÑми. Тому що Слово формує правильне Ñ€Ð¾Ð·ÑƒÐ¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ–Ñтини Ñ– мотивує до належних ÑтоÑунків. ЄдніÑÑ‚ÑŒ між ÑлужителÑми прÑмо пропорційно залежать від нашого Ñ€Ð¾Ð·ÑƒÐ¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ–Ñтини. ЄдніÑÑ‚ÑŒ в церкві, Ñк Ñ– між церковне партнерÑтво, забезпечуєтьÑÑ Ð²Ñ–Ñ€Ð½Ñ–ÑÑ‚ÑŽ в проголошені Ñ–Ñтини. Служитель покликаний підкорÑтиÑÑ Ð¡Ð»Ð¾Ð²Ñƒ, уважати на Слово Ñ– проповідувати Слово. Якщо він залишаєтьÑÑ Ð²Ñ–Ñ€Ð½Ð¸Ð¼ у цьому – він завжди буде мати гідні ÑтоÑунки у Ñпівпраці з іншими ÑлужителÑми. «Уважай на Ñамого Ñебе Ñ– на науку, тримайÑÑ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾. Бо чинÑчи так ти ÑпаÑеш Ñ– Ñебе Ñамого Ñ– тих хто тебе Ñлухає» 1 Тим.4:16. ПаÑтор покликаний поÑтійно навчати Ñ– Ñтверджувати церкву в євангельÑькій Ñ–Ñтині. Якщо він «занедбує благодатний дар» (1 Тим. 4:14), він переÑтає веÑти церву. ПробудженнÑ, духовні Ð¿ÐµÑ€ÐµÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ñ…Ð¾Ð´ÑÑ‚ÑŒ через Слово Ñ– духовну Ñпрагу Божих людей. Ð’ нашому контекÑÑ‚Ñ– важливо відзначати, що вірне ÑÐ»Ñ–Ð´ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð‘Ñ–Ð±Ð»Ñ–Ñ—, Ñ—Ñ— точне проголошеннÑ, закладає фундамент необхідних перемін Ð´Ð»Ñ Ð¦ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸ ХриÑтової в Україні. Якщо ми будемо принциповими в цих питаннÑÑ… – ГоÑподь пошле духовне Ð¿Ñ€Ð¾Ð±ÑƒÐ´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² наших церквах. Жодні «віруÑи» не зможуть вражати церкви, Ñкі навчені Ñ–Ñтині. ВиÑновок очевидний: Духовний імунітет церкви формуєтьÑÑ Ñ‡ÐµÑ€ÐµÐ· Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð°Ð²Ñ‚Ð¾Ñ€Ð¸Ñ‚ÐµÑ‚Ñƒ Слово Божого Ñ—Ñ— ÑлужителÑми.
2.Служитель підзвітний тим, кому він Ñлужить. Саме тому, паÑтор покликаний бути залежним від поміÑної церкви. Як Ñлуга ÑвÑтим, покликаний «прив’Ñзувати Ñебе до церкви». ГоворÑчи про автономію церкви варто пам’Ñтати: церква автономна в Ñвоєму розвитку, але паÑтор не може бути автономним від церкви. Церква має вÑÑ– права на Ñвоїх Ñлужителів. ВідповідальніÑÑ‚ÑŒ покладена ГоÑподом в Ñлужінні приводить Ð½Ð°Ñ Ð´Ð¾ залежноÑÑ‚Ñ– від церкви. Правильно наÑтавлена громада не може допуÑкати «незалежного» ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñвого паÑтора. І навпаки, церква втрачає великі можливоÑÑ‚Ñ– через «вільне ÑлужіннÑ» Ñ—Ñ— паÑторів. Ðе бажаючи «зв’Ñзувати» Ñебе в церкві, вони позбавлÑÑŽÑ‚ÑŒ церкву розвитку. ПаÑтор покликаний Ñвідомо поÑтавити Ñебе у залежніÑÑ‚ÑŒ від церкви. Важливо періодично проводити звіти Ñвого ÑлужіннÑ, підтверджувати ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ– виÑвлÑти повну відкритіÑÑ‚ÑŒ перед народом Божим. Бог Ð½Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ñтавив на ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ‡ÐµÑ€ÐµÐ· церкву Ñ– через церкву ми залишаємоÑÑ Ð·Ð°Ð»ÐµÐ¶Ð½Ð¸Ð¼Ð¸ в Ñлужінні. Ðвторитетні паÑтори не тільки мають подібну практику, але Ñтають прикладом того, Ñк залишатиÑÑ Ð² Ñлужінні навіть піÑÐ»Ñ Ð¾Ñ„Ñ–Ñ†Ñ–Ð¹Ð½Ð¾ Ð·Ð°ÐºÑ–Ð½Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ ÑлужіннÑ. Визнаючи авторитет церкви, ми краще розуміємо інших Ñлужителів Ñ– позбавлÑємоÑÑ Â«Ñиндрому Діотрефа» (3 Ів.1:8) . Правильно навчена церква допомагає нам мати вірну думку про Ñебе Ñ– Ñлужити «не з примуÑу, але добровільно по-Божому…» 1 Пет.5:2. Ми рахуємоÑÑ Ð· народом Божим Ñ– вони допомагають нам залишатиÑÑ Ð² належній «духовній формі». Ðаприклад, початок нової церкви, Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ð½Ðµ буде Â«Ð±Ñ–Ð·Ð½ÐµÑ Ð¿Ñ€Ð¾ÐµÐºÑ‚Ð¾Ð¼Â», але розвитком Божої роботи, в Ñкій ми беремо учаÑÑ‚ÑŒ. Ð’ такому разі, Ñлужитель не буде підкреÑлювати Ñвої зв’Ñзки, згадувати знайдених ÑпонÑорів, говорити про Ñвої організаторÑькі здібноÑÑ‚Ñ–. Це принижує його перед громадою Ñ– перетворює із Ñлуги в діÑча. Визнаючи авторитет церкви, паÑтор Ñлужить, а не керує, він визнає біблійний принцип: Â«Ð”Ð»Ñ Ð²ÑÑ–Ñ… Ñ Ð±ÑƒÐ² уÑе, щоб ÑпаÑти бодай деÑких» 1 Кор. 9:22.
3. Ð’Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð°Ð²Ñ‚Ð¾Ñ€Ð¸Ñ‚ÐµÑ‚Ñƒ інших Ñлужителів. «Ðехай кожен Ð½Ð°Ñ Ñ‚Ð°Ðº уважає, Ñкби Ñлужителів ХриÑтових Ñ– доморÑдників Божих таємниць» 1 Кор. 4:1. Ð’ ÑучаÑному контекÑÑ‚Ñ– ÑлужіннÑ, велику роль відіграють ÑтоÑунки Ñлужителів. БільшіÑÑ‚ÑŒ церков Ñкі не зроÑтають, мають ÑиÑтему неправильно розвинутих ÑтоÑунків Ñ—Ñ— Ñлужителів. ЗакритіÑÑ‚ÑŒ, відÑтороненіÑÑ‚ÑŒ від інших, вказують на Ñерйозні духовні проблеми. Однією із таких Ñ” небажаннÑ, або Ð½ÐµÐ²Ð¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð²Ð°Ñ‚Ð¸ авторитет інших. Це приводить до ізолÑції не тільки Ñлужителів, але й загалом церков. Ð‘Ñ–Ð±Ð»Ñ–Ñ Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð°Ñ”: « …в покорі майте один одного вищим за Ñебе» Фил. 2:3. Іноді гучні заÑви про автономніÑÑ‚ÑŒ Ñ” не що інше, Ñк Ð´ÐµÐºÐ»Ð°Ñ€Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ ізолÑцію деградуючого ÑлужителÑ. Відверто нехтуютьÑÑ Ð¼Ð¾Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ð¾ÑÑ‚Ñ– Ñпівпраці. Так виÑвлÑÑŽÑ‚ÑŒÑÑ Ñправжні Ð±Ð°Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ Ñлужителів вчитиÑÑ Ñ‚Ñ–Ð»ÑŒÐºÐ¸ на оÑобиÑтому доÑвіді, не визнаючи доÑÑгнень інших. Ðам вкрай важливо вчитиÑÑ Ð½Ð° позитивному прикладі інших, Ð·Ð°Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°ÑˆÐ¾Ð³Ð¾ оÑобиÑтого розвитку. Ð’ Україні Ñ” Ñ€Ñд церков Ñ– Ñлужителів, у Ñких варто вчитиÑÑ, переймати доÑвід, аналізувати Ñ—Ñ… ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ– робити виÑновки Ð´Ð»Ñ Ñвого ÑлужіннÑ. Ðле гордіÑÑ‚ÑŒ, Ð²Ñ–Ð´Ñ‡ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ð¾ÑобиÑтої гідноÑÑ‚Ñ–, Ð½ÐµÐ²Ð¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ´ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ ÑтоÑунки Ñ” Ñерйозними перешкодами. Так втрачаєтьÑÑ Ñ‡Ð°Ñ, можливоÑÑ‚Ñ–, а церква в цей Ñ‡Ð°Ñ Ð·Ð¼ÐµÐ½ÑˆÑƒÑ”Ñ‚ÑŒÑÑ. Принцип очевидний: церква переÑтає роÑти через Ñвоїх Ñлужителів. Якщо паÑтор переÑтає вчитиÑÑ Ñ‚Ð° зроÑтати – церква переÑтає Ñлужити. ЯкіÑно Ñ– кількіÑно. Доктрина про автономніÑÑ‚ÑŒ, Ñку проповідує Ñлужитель, Ñтає ÑпекулÑтивним елементом, за Ñким прихована його духовна деградаціÑ. ЗаконÑервована атмоÑфера в церкві де домінує оÑобиÑта «неповторніÑть», підозріліÑÑ‚ÑŒ до інших - це причини Ñкі призводÑÑ‚ÑŒ церкву до духовного заÑтою. Служитель не відчуває оÑобливоÑтей чаÑу, не Ñприймає Ñерйозно інших Ñк Ñпівпрацівників, Ñк у Ñвоїй церві, так Ñ– в інших. Ð’ таких церквах навіть чиÑÑÑŒ добре виголошена проповідь, ÑприймаєтьÑÑ Ñк оÑобиÑта небезпека. Такі церкви зроÑтати не будуть. ÐŸÐ¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ðµ в членах церкви, але в преÑвітерах, Ñ—Ñ… обмеженоÑÑ‚Ñ–, духовній поÑередноÑÑ‚Ñ–, не далекоглÑдноÑÑ‚Ñ–, та амбітноÑÑ‚Ñ–. Захищаючи Ñебе, втрачаютьÑÑ ÐºÐ¾Ð»Ð¾Ñальні можливоÑÑ‚Ñ– приноÑити благоÑÐ»Ð¾Ð²ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð»Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸. З чаÑом, Ñ– члени церкви Ñтають такими ж поÑередніми Ñ– замкнутими Запитайте в такій церкві, Ñкими Ñ” Ñ—Ñ… пріоритети, на чому вони зоÑереджені, Ñ– більшіÑÑ‚ÑŒ навіть не зрозуміє про що йдетьÑÑ. Якщо паÑтор зоÑереджений тільки на оÑобиÑтому Ñтвердженні – це вже велика проблема церкви. Як правило Ñлужителі, Ñкі не здатні визнавати інших, не можуть Ñтворити ефективну команду. Люди не роÑтуть, ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð½Ðµ розвиваєтьÑÑ, церква входить в період Ñтагнації. . ГордіÑÑ‚ÑŒ Ñ– Ð·Ð°Ð´Ð¾Ð²Ð¾Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñобою Ñтануть «нормою» церковного життÑ, бо хриÑтиÑни не бачили Ñвого преÑвітера, Ñк він віддає іншим чеÑÑ‚ÑŒ. Гонитва за визнаннÑм породжує поÑтійне питаннÑ: «хто з Ð½Ð°Ñ Ð±Ñ–Ð»ÑŒÑˆÐ¸Ð¹?» (Мр. 9:34). ВідповідальніÑÑ‚ÑŒ лежить на паÑторі, Ñкий так Ñ– не навчивÑÑ Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð²Ð°Ñ‚Ð¸ гідніÑÑ‚ÑŒ інших Ñлужителів. Ðе захотів вчитиÑÑ - щоб веÑти, шанувати - щоб впливати.
ВиÑновки: 1. СлужителÑ, перш за вÑе, має відзначати: Ñтрах Божий Ñ– хриÑтоподібний характер. 2. ЕфективніÑÑ‚ÑŒ Ñ– динамізм ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸ визначають Ñ—Ñ— відповідальні преÑвітера. 3. ПаÑтор покликаний поÑтійно визнавати відповідні авторитети в Ñлужінні: Слово Боже, поміÑну церкву, інших Ñлужителів ХриÑтових. 4. Служитель неÑе повну відповідальніÑÑ‚ÑŒ перед Головою Церкви за духовний Ñтан церкви.
ПаÑторÑтво, Ñк ÑлужіннÑ, має великі благоÑÐ»Ð¾Ð²ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¸Ñ…, хто виÑвлÑÑ” вірніÑÑ‚ÑŒ до кінцÑ: «коли з’ÑвитьÑÑ ÐрхипаÑтир, ви отримаєте нев’Ñнучого Ð²Ñ–Ð½Ñ†Ñ Ñлави» 1 Пет. 5:4
Ðвтор: Валерій Ðнтонюк Скачати Ñтаттю можна тут |