Цієї неділі вся церква дякувала Богові за ті благословення, які Він посилав нам впродовж всього року. Однозначно дякувати Богові необхідно щодня, адже тільки Їм ми живемо, рухаємося і існуємо. У нашому випадку свято «Жнив» є, як би, підсумком, днем зупинки і осмислення благості і милості Божої до людини. Сподіваємося, що цікава і яскрава дитяча програма, театральні постановки, надихаючий спів, повчальна проповідь, а такж святковий клуб «Наша сім'я» допомогли кожному з вас згадати і висловити щиру подяку Богові за Його турботу про наше життя.

«... треба молитися завжди і не занепадати духом»
(Лук.18: 1)

Найкращим і дієвим засобом від духовного занепаду є молитва. Ми віримо в те, що Бог відповідає на щирі благання і прохання людини, якщо вони, звичайно, відповідають Його благій волі. Ми віримо в силу загальноцерковної молитви, адже сам Господь Ісус Христос заповів у Своєму Слові: «де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там Я серед них» (Мф. 18:20).

 Сучасний світ постійно перебуває в процесі глобальних змін. Ми настільки звикли до них, що на маленькі вже зовсім не звертаємо уваги. Ми перестали помічати як дерева змінюють зелене літнє вбрання на різнобарвне осіннє, як наполегливі працівники мурашки реорганізовують свій будиночок та переносять його в інше місце, як змінюється державна система освіти та підростають сусідські діти. Пройде ще деякий час і ми зрозуміємо, що на деревах замість зеленого вбрання виблискує крижане простирадло інею, що сусідські діти вже давно одружилися і переїхали до іншого району і що система освіти після десяти невдалих експериментів продублювала західну загальноосвітню модель.

За час зовсім недовгого існування церкви "Спасіння" ми вже встигли звикнути один до одного, до форми проведення богослужінь, до спікерів і групи прославлення. Але серпень приніс для всіх нас цікаві несподіванки саме там, де ми їх зовсім не збирались побачити. Кожної серпневої неділі богослужіння проводили не служителі нашої церкви, а запрошені гості. На прохання провести основне богослужіння люб’язно відгукнулись церкви «Відродження», «Хреста Господня» та «Джерело життя» (м. Кременчук).

"Усе мені можна, - та не все на пожиток. Усе мені можна, - та буду не все!"
(1-ше до Коринтян 10:23)

 Саме під цим девізом пройшов перший табірний день-згадка, нашого веселого табору з чарівною назвою «Рожевий фламінго», що, як ви пам’ятаєте, розташовувався на березі Чорного моря. Всі, і дорослі, і підлітки були дуже раді знову зустрітися та згадати прекрасні хвилини проведені разом під палким сонцем Криму. Ледве-ледве, неабияк напружуючи пам’ять, нам довелося відновити в розумі назву та девіз кожної команди, що брала участь у табірній програмі. Після цього ми отримали перше завдання, що полягало в тому, щоб взяти справжнісіньке інтерв'ю на актуальні теми, стосовно сучасної молоді.

  Так швидко жарке літнє повітря змінила осіння прохолода. Таке відчуття, ніби літо залишилося десь далеко позаду з його неймовірними активностями, постійними гостями, веселими розвагами та задушливими приміщеннями. У цьому році 2 місяці служіння сім'ї Роланда в Полтаві здалися всього лише короткою миттю. Ніхто навіть озирнутися не встиг, а їх тут, як і не було. Для того щоб продовжити відчуття їхньої присутності в нашій церкві ми публікуємо це невелике інтерв'ю, взяте за день до їх від'їзду.

3 - 7 серпня 2010 року відбувася Другий конгрес християнської молоді центрального регіону України поблизу міста Суми на християнській базі відпочинку "Благодать".
Від Полтавської області відвідало конгрес 40 молодих братів та сестер, серед яких від нашої церкви були 8 чоловік (Цуркан Р., Цуркан С., Гмиза С., Костюченко О., Недорічко Є., Конвісар Є., Крижановська Н., Кривошей С.).
Тема конгресу звучала так: "Палай сам та запалюй інших!". Особливий акцент був на місіонерському покликанні нас, як християн та на оновленні посвячення на служіння Господу.

  Ось і залишився позаду довгоочікуваний табір для Полтавських підлітків в Криму, що проходив з 11 по 20 липня. В пам’яті 40 дівчаток та хлопчиків ще надовго затримається насолода кримськими краєвидами та чудовим лагідним морем, яке в цю пору видалось теплим і відносно спокійним. Деякі полтавські діти побачили його вперше. Саме для них була проведена спеціальна церемонія, та надано право першими пірнути в оксамитові хвилі.Особливе враження діти та команда працівників табору отримали від двох походів на дуже красиві гори та скелі в районі «Нового Світу». Дивлячись на велич та красу Божого творіння, по особливому зазвучав вірш із Книги Псалмів «Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік!» (Пс.124:1). На одній із гір було проведено коротеньке богослужіння та звершена молитва поклоніння та подяки Творцю.

.

  У дитячому служінні завжди дуже приємно помічати відкритість та готовність дітей з радістю відповісти на твоє запрошення. Зауважте, що діти не відмовляються прийти навіть тоді, коли знають, що крім цікавих розваг їх очікують серйозні розмови на духовні теми, що тривають не менше 30-40 хвилин. Наша команда дитячих працівників помітила, що кількість дітей під час розваг і духовної частини залишається такою ж самою. Для нас це – велике благословення.
  Саме так було і цього разу в одному із дворів мікрорайону Сади. Близько 30 дітей протягом 3 днів приходили на зустрічі з нами. Багатьох з них ми пам’ятаємо ще з минулих років. Приємно, що вони нас також не забули. Під час проведених спортивних занять у дітей була чудова нагода послухати Слово Боже, що є найголовнішим. Давайте молитися, щоб діти, які чули Благу Звістку,пам’ятали її все життя та зробили правильний вибір у обранні власного шляху посвячення себе Господу.