3 - 7 серпня 2010 року відбувася Другий конгрес християнської молоді центрального регіону України поблизу міста Суми на християнській базі відпочинку "Благодать".
Від Полтавської області відвідало конгрес 40 молодих братів та сестер, серед яких від нашої церкви були 8 чоловік (Цуркан Р., Цуркан С., Гмиза С., Костюченко О., Недорічко Є., Конвісар Є., Крижановська Н., Кривошей С.).
Тема конгресу звучала так: "Палай сам та запалюй інших!". Особливий акцент був на місіонерському покликанні нас, як християн та на оновленні посвячення на служіння Господу.

На конгресі було більше чотирьохсот молодих братів та сестер з восьми областей центрального регіону України. Тому для нашої мололоді було багато можливостей для спілкування та знайомств. Програма була побудована так, що вистачало часу і для духовного збудування на семінарах та служіннях, так і для активного та пасивного відпочинку.

Після фестивалю всі учасники з нашої області говорили про те, що вони очікували набагато менше, ніж отримали. Бог багато потрудився Духом Святим в наших серцях.

Декілька відгуків про конгрес:

Женя Недоричко- Цей фестиваль виявився особливим для мене багато в чому. Найбільше мене зачепила духовна "їжа". Вперше, приїхавши з конгресу, я зрозуміла, що треба ставати на коліна і спочатку змінювати себе, а не намагатися змінювати світ своєю присутністю. Я часто думала, що моя духовність проявляється у служінні, а зараз я знаю, що моя духовність проявляється у відносинах з Богом. А це ті істини, які стали для мене центральними: по-перше, якщо Бог твій найкращий друг, то приділяй йому більшу кількість часу у своєму житті, по-друге, молитва - це не спосіб для того, щоб щось отримати, а час для того, щоб зустрітися з Богом.:)

Аліна Кривобок- Я довго думала, їхати, чи не їхати на фестиваль до Сум. Не знаю чому, але такого небажання їхати в мене ще ніколи не було. Зазвичай, якщо мені не сильно хотілося кудись їхати, потім це виявлялося благословенним часом. Так ось, підбадьорившись цією думкою, я очікувала це саме благословенний час. Але на мій подив, в перший день воно не було таким. Просто відпочинок. Ось тут і постало питання: Бог, ну чому я тут? .. Навіщо потрібно було їхати незрозуміло куди заради «просто відпочинку» на природі? (Полтава нічим не гірше). І Бог відповів. Відповів так, що моє запитання «Бог, ну чому я тут? ..» Перетворився на «Бог, але чому я? ..» Чому саме мене ти вибрав для того, щоб я могла знати Тебе більше, радіти Твоєї дивовижною роботі в моєму серце за якихось 4 дні і насолоджуватися Твоїм присутністю на «просто відпочинок»? .. Чому саме мені Ти відкриваєш Себе, свій характер, свої цінності, свої переживання? Чому ... Хто я? .. А у відповідь - Його «люблю!»
Те, що зробив Бог у моєму серці через Своє Слово на фестивалі, гідно набагато більше, ніж моє смиренне «спасибі, Таточку! І я люблю ... »

Анастасія - Скажу чесно - їхала на конференцію, без особливо якихось надій або очікувань. Просто хотілося відпочити і побути з нашою молоддю, - рідко виходить кудись поїхати разом. Тема конференція була «Гори сам і запалюй інших», спочатку я подумала, що нічого особливо, знову будуть розповідати про те, що не треба бути пасивними треба досягати місцеву молодь і т.д. і т.п. .. Я думала, що це мене не сильно стосується, адже я постійно чимось зайнята, десь задіяна ... Але Бог мені показав, що вся це моя діяльність це ніщо, це для людей. І Він мені не скаже «Вірний, рабе добрий» в кінці мого шляху. Насправді за всією цією «діяльністю» часто немає часу (а може іноді й бажання) поговорити із знайомим або родичем про Бога. Ми можемо займатися будь-якою «діяльністю», але якщо ми не євангелізуємо, то ми не можемо називати себе християнами. 
Так само Бог показав, як часто я не ціную час з Ним. Він мені дає 24 години на добу, але я не можу Йому приділити і години на день. Мені більше хочеться поснідати, ніж почитати Біблію зранку. Я зустрілася з людьми з інших країн, де життя часто висить на волоску через те що вони християни. У них ранок точно зі сніданку не починається, вони читають Біблію і молитви у них більше ніж 5 хвилин. Я навіть не знаю дякувати за це Бога, за спокійне небо над Україною або нам дійсно потрібен поштовх, який би змусив прокинутися. Хлопці, з якими ми їздили, залишилися в приємному здивуванні, ми навіть не очікували такого пробудження у наших серцях. Я думаю, що Бог промовив до кожного в ті дні. А чи будемо ми відкриті до Його слів чи ні - це вирішувати нам

Інший брат з нашої делегації сказав про те, що уроком для нього на цьому конгресі є те, що він зрозумів, що про Господа він занє багато, але особисто Його знає мало. "Я хочу пізнавати Його..." - таким був його висновок.
Отже, слава Богу, що молоді люди з нашої церкви мали можливість оновитися в своїй вірі в Господа на цьому конгресі.

Цуркан Радислав.