"Усе мені можна, - та не все на пожиток. Усе мені можна, - та буду не все!"
(1-ше до Коринтян 10:23)

 Саме під цим девізом пройшов перший табірний день-згадка, нашого веселого табору з чарівною назвою «Рожевий фламінго», що, як ви пам’ятаєте, розташовувався на березі Чорного моря. Всі, і дорослі, і підлітки були дуже раді знову зустрітися та згадати прекрасні хвилини проведені разом під палким сонцем Криму. Ледве-ледве, неабияк напружуючи пам’ять, нам довелося відновити в розумі назву та девіз кожної команди, що брала участь у табірній програмі. Після цього ми отримали перше завдання, що полягало в тому, щоб взяти справжнісіньке інтерв'ю на актуальні теми, стосовно сучасної молоді.

     Усього їх було три:
1. Чи варто виховувати своїх дітей в дусі християнської моралі ?
2. Батьки , їх діти, стосунки у родин .
3. Чи можна вважати сучасну молодь майбутнім нації ?

Команди за допомогою жеребкування визначили, кому саме яка тема дістанеться, і , після недовгої підготовки, ми вирушили на "полювання"за думкою пересічних громадян (так-так, звичайних перехожих!). Людську реакцію на наші запитання аж ніяк не можна було назвати типово. Хтось одразу відмовлявся від розмови (мабуть, злякавшись такої кількості зацікавлених), а хтось щиро висловлював свою думку. Інші, почувши запитання, одразу починали сварити молодь, а деякі, не бажаючи торкатись релігійної тематики, - тікали. В усякому разі це була чудова можливість розказати людям про Бога та почути, яка думка про молодь фігурує в світі , і , можливо, навіть спробувати щось змінити. Усі отримали незабутні емоції та цікаві враження.

Другим етапом табірного дня став похід. Початковим пунктом була визначена зупинка "Південна" (м-р Левада), а фініш знаходився на території кафе біля дамби (Н.Млини).Щоб йти було весело і цікаво (а шлях, повірте, був достатньо довгий і нелегкий!), команда наставників вигадувала незвичайні «завданнячка» під назвою "Фотополювання". Наприклад: сфотографувати п'ятки всієї команди, березу, лелеку, хмаринку, тощо, - тож підстав для фантазування було забагато, а час пролетів занадто швидко.
Табірний день ніяк не міг обмежитися лише розвагами. Вінчала це грандіозне дійство проповідь Павла Кушніра, приправлена цікавими розповідями з власного досвіду. Вона теж залишила неабиякий слід у наших серцях і задала тему для роздумів.
Цікаво, що повертатися ми повинні були маршруткою, але одностайно вирішили йти пішки, щоб ще хоч на годинку розтягнути прекрасний час табірної спільності.
Наступний табірний день планують провести вже у вересні .Тож чекаємо на кожного, хто вважає себе підлітком!

Рубцова Люда