За останні кілька років ми вже звикли з грудня по лютий місяць проводити для дітей зустрічі присвячені Різдву . Цей рік не став винятком. Весь цей час я молився про те , щоб Господь відкривав двері в тих місцях , де ми зможемо сміливо проповідувати дітям Євангеліє Спасіння. Господь почув молитви і відкрив десятки закладів : школи, лікарні , санаторії , суспільство дітей -інвалідів , інтернат для глухих та інтернати для дітей із затримкою розвитку , притулок , тубдиспансер , реабілітаційний центр для дітей з ураженням нервової системи , підліткову колонію і інші місця . Серію різдвяних привітань увінчало свято, яке ми провели в середині лютого в одній із сільських шкіл . У результаті близько 3000 дітей в області почули саму правдиву інформацію про Різдво нашого Господа.

В час, коли основні громадянські свободи захищаються ціною сотень життів, найкраще стає видний не лише підйом національної свідомості, але і прагнення до духовного відродження. «Моліться за Україну!» - неодноразово лунало з багатьох площ країни у тому числі і з площі нашого міста.

Життя кожного з нас багате на події. Більш чи менш яскраві, вони залишаються надбанням найпотаємніших куточків наших душ, та найзначущішим ми схильні ділитися з нашими близькими, у християнському колі, де разом можемо переживати всі радощі і труднощі наших буднів. 9 лютого церква Спасіння мала нагоду порадіти разом з родиною Сергія і Людмили Драбинок, котрі у листопаді стали батьками . Минулої неділі усі присутні на служінні приєднувались до молитви благословення маленького Жені , і , звісно, тішились, що у нашій церкві побільшало щасливих родин з дітлахами.

Приветствую вас, братья и сёстры!

Прежде всего, хочу поблагодарить всех вас за молитвы и поддержку нашего служения! Мы очень ценим это и благодарны от сердца!

Многие переживают о нашей семье, что мы можем замерзнуть, так как у нас на доме почти нет крыши, а точнее крыша есть, только нет кровли, её заменяет плёнка. Дорогие друзья, Бог всё усматривает и заботится о нас во всех обстоятельствах. Крышу Бог накрыл снегом, благодаря доскам, которые держат плёнку, снег тоже хорошо держится :), сохраняя свой климат на чердаке. Потолок, Бог дал мудрости, утеплитьминеральной ватой и после этого в доме стало довольно тепло и комфортно. Слава Богу!!!

Говорять, що співчувати один одному значно легше, ніж радіти зі своїм ближнім. Впевнені, що брати і сестри церкви «Спасіння» і плачуть з тими, хто плаче, і радіють з тими, хто радіє - щиро і від усього серця! Хочете себе перевірити? Тоді пропонуємо порадіти разом з…

Кінець 2013 та початок 2014 років мало хто передбачав як період вибуху і гострого протистояння в українському суспільстві. Здається, попри всі прогнози і панівні тенденції відбулося те, до чого ніхто серйозно не готувався.

Церква є невід'ємною частиною українського суспільства і в таких непростих умовах, безумовно, виникає питання: яка її роль в суспільних і політичних процесах? Де, зокрема, місце євангельських церков і їхніх служителів у часи суспільного протистояння? Погляди радикалізуються, звучать діаметрально протилежні відповіді – очевидно, що християни по-різному реагують на "майдан".

«Христос народився!» - «Славімо Його!» - цим радісним вітанням зустрічаємо ми друзів, які заледве переступили поріг церкви. Святковий і піднесений настрій, що панує навколо, дозволяє забути про дещо похмурі і нетипово безсніжні зимові будні. Прикрашені ялинки, усмішки на знайомих обличчях – у церкві Спасіння особливо урочиста атмосфера. «День Різдва, день Різдва» - співали кільканадцять дитячих голосів, звіщаючи усім присутнім про найважливішу подію в історії людства.

У Святвечір шестеро колядників церкви «Спасіння» подзвонили у двері однієї з типових квартир багатоповерхового будинку. На порозі з’явилася літня жінка. З захопленими очима вона запросила молодиків у охайно прибрану кімнату. На дивані хлопці та дівчата побачили хворого чоловіка, який вже більше 20 років фактично не рухається через страшну хворобу. Зі збентеженими обличчями вони виконали декілька колядок та привітали хворого з Різдвом.

Тонкий аромат кориці, гвоздики, цитрусових і чудес… Сімейна вечеря, вогнище у каміні, подарунки… Я не повірю, якщо ви скажете, що ці слова не асоціюються у вас з Різдвом. Мені здається, це надзвичайно особливий час для кожної людини, адже на Різдво ми часто думаємо про щось виняткове і згадуємо майже все, іноді, на жаль, все, окрім головного: народження Спасителя світу - Ісуса Христа.