Уроки Жатви |
Кінець вереÑÐ½Ñ Ñƒ наших широтах – традиційна пора Ð·Ð±Ð¸Ñ€Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ñ€Ð¾Ð¶Ð°ÑŽ. Ð”Ð»Ñ Ð²Ñ–Ñ€ÑƒÑŽÑ‡Ð¸Ñ… з уÑього Ñвіту оÑінь – це оÑобливий Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ð´ÑчноÑÑ‚Ñ– Богу за дари цієї землі. ОÑÑŒ чому, минулого тижнÑ, відвідувачі церкви «СпаÑіннÑ» принеÑли найкращі плоди зі Ñвоїх Ñадів та городів до хриÑтиÑнÑького центру, бажаючи разом відÑвÑткувати Жнива. У неділю, 29 вереÑнÑ, відбулоÑÑ ÑвÑткове ÑлужіннÑ. Проповідь наголошувала на Ñ–Ñторичнх аÑпектах ÑвÑта та на нашій повній залежноÑÑ‚Ñ– від ГоÑпода - Ñк в матеріальній, так Ñ– в духовній Ñферах нашого життÑ. РадиÑлав Цуркан говорив: «СвÑто жнив – виÑв не Ñтільки нашої праці, вкладеної в Ð·Ð±Ð¸Ñ€Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð° обробіток врожаю, а, передуÑім, виÑв Ñили Бога, що Ñтворив Ñ– зрощував вÑÑŽ цю чудову різноманітніÑть». СвÑткова вітрина була не лише незмінним Ñимволом різноманітноÑÑ‚Ñ– природних дарів, але Ñ– ÑвідченнÑм того, що протÑгом ще одного року ГоÑподь дарував нам Ñвою миліÑÑ‚ÑŒ Ñ– Ñ€ÑÑно благоÑловлÑв. У Ñпільній молитві церква подÑкувала Творцеві за уÑÑ– життєві плоди, що так чаÑто лишаютьÑÑ Ð¿Ð¾Ð·Ð° нашою увагою. Ðдже, нерідко, через наріканнÑ, ми не помічаємо, що такі звичні Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ñ€ÐµÑ‡Ñ–: щоденна пожива, мир Ñ– безпека - Ñ” великою розкішшю Ð´Ð»Ñ Ñ‡Ð¸Ð¼Ð°Ð»Ð¾Ñ— кількоÑÑ‚Ñ– народів Ñвіту. Цього року оÑобливу увагу було відведено Ñпілкуванню, Ñкого нам чаÑто бракує за повÑÑкденними клопотами. Дружні розмови Ñ– надзвичайно Ñмачний ÑвÑтковий обід, на Ñкий були запрошені вÑÑ– приÑутні, завершили ÑвÑткуваннÑ. Ð§Ð°Ñ Ð¶Ð½Ð¸Ð², здебільшого, Ñ” періодом турбот, однак, іноді,похмурий оÑінній день - дає чудову нагоду зупинитиÑÑ Ñ– в ÑпільноÑÑ‚Ñ– подÑкувати Богу за вÑе, що маємо. Влада Ð Ñбуха |