В одному невеликому містечку пастор, під час проповіді, запитав церкву: «Як ви думаєте , чи може Бог привести у нашу церкву 200 осіб за один день??? » Люди на мить задумалися , але потім , розсудивши, що для Бога немає нічого неможливого, відповіли одноголосно : «Звичайно, може! » Пастор очікував такої відповідь і поставив ще одне запитання: «То чому ж Бог цього не робить? Невже ми не молимося за наших рідних, близьких, друзів, знайомих, сусідів, співпрацівників?» Церква мовчала. Пастор продовжував: «Богу не складає труднощів привести на це місце 200 осіб прямо зараз, але Він не буде цього робити , тому що ми не зможемо допомогти такій кількості людей».

Неодноразово мій життєвий досвід підтверджував достовірність слів цього пастора . Не раз переконувалася я в тому, що людям необхідна увага, турбота, допомога, духовне наставництво. Де знайти стільки компетентних лідерів? Яким чином навчити таку кількість служителів? Виявляється, все можливо в Ісусі Христі! Як раз ці та багато інших питань розглядалися на семінарі, що проходив у Центрі Християнського Служіння 5 жовтня цього року.

«Передай далі!» - Назва та девіз семінару, який був проведений і підготовлений глобальним церковним рухом, місією - «Україна для Христа». Мета : передати біблійні цінності , стратегії та навички в поширенні Божого Царства .
Згуртована команда, прекрасна організація , щирий ведучий і досвідчений лектор - показували приклад справжнього служіння - наставництва. Семінар відвідали представники Полтавської, Харківської, Черкаської, Кіровоградської та Волинської областей. Пастор-наставник - Давид Тосс, з любов'ю і теплотою приділяв увагу всім 69 учасникам семінару, не ухиляючись від «різноманітних» питань і дискусійних тем. Яскраві свідчення, повчальні відеоролики, докладний і змістовний конспект, живе спілкування - все це було хорошим поштовхом для практичного застосування в області наставництва . Жодна людина не залишилася байдужою, і не пішла без придбаного багажу знань, і свіжого натхнення від Святого Духа.

Наостанок, пастор Давид розповів історію з власного життя: "Завдяки свідченням двоюрідного брата, ми з дружиною пізнали Бога і почали служити Йому . Через 16 років кузен важко захворів і перед смертю попросив, щоб я проповідував на його похороні . Коли брат помер, я повинен був виконати обіцяне. Приїхавши, я увійшов в невеликий будинок молитви, там я побачив близько двохсот присутніх. Мене здивувало, що потік бажаючих вшанувати пам'ять кузена не припинявся . Люди йшли і йшли . Довелося ще ставити стільці, але місць все одно не вистачало. Людей у храмі ставало все більше і більше. Я був вражений тим, що всі вони називали брата «особистим наставником». Мій кузен, виявляється, наставляв багатьох людей під час прогулянок по магазину, на риболовлі, на заводі, де він працював, в церкві та інших місцях ... На похороні були люди , які не знали мого брата особисто . Як з'ясувалося, вони були учнями його учнів. Коли черга підійшла до моєї проповіді, після всього, що було сказано у адресу мого двоюрідного брата, мені вже майже нічого було сказати. Однак, похорон брата «сказав» мені дуже багато".

В якості домашнього завдання, всі присутні в залі мали написати, як мінімум, два імені, з якими зобов'язувалися почати наставництво найближчим часом. Кожен у себе в блокноті, або просто в роздумах, робив свої позначки, як слухняний і вірний учень Ісуса Христа, щоб виконати пряме повеління: «Ідіть і навчіть !». А, ти вже знаєш, хто ці двоє у твоєму житті?

Ірина Коваленко