ВеÑелі майданчики |
Мабуть, кожному в дитинÑтві розповідали притчу про те, Ñк легко зламати одну палицю Ñ– Ñк важко зробити те Ñаме з цілою зв’Ñзкою. Ðа ділі перевірити мораль цієї притчі ,членам церкви «СпаÑіннÑ», допомогли «ВеÑелі майданчики», що проводилиÑÑ Ð½Ð°Ð¿Ñ€Ð¸ÐºÑ–Ð½Ñ†Ñ– ÑерпнÑ, Ð±Ñ–Ð»Ñ Ð¦Ð¥Ð¡Ñƒ, Ð´Ð»Ñ Ð´Ñ–Ñ‚ÐµÐ¹ Подолу та Левади. Ми Ñправді переконалиÑÑ, що набагато легше Ñлужити разом, уÑвідомлюючи той факт, що ти не один Ñ– завжди можеш ÑпертиÑÑ Ð½Ð° брата чи ÑеÑтру.  Програма вечора включала уÑе найцікавіше: Ñпортивні ігри, веÑелі конкурÑи, хриÑтиÑнÑькі піÑні, цікаві , ненав’Ñзливі, уроки про оÑновні понÑÑ‚Ñ‚Ñ Ñ…Ñ€Ð¸ÑтиÑнÑтва, Ñ– - навіть танці під турецьку музику. Хлопці та дівчата із задоволеннÑм змагалиÑÑ Ð² «Ðвані» (Ñпортивному квадраті) за чеÑÑ‚ÑŒ Ñвоєї команди, Ñлухали на предметних уроках Ñ–Ñтину й обговорювали Ñ—Ñ—, вивчали легкі Ñлова нових піÑень, Ñ– рухалиÑÑ Ð¿Ñ–Ð´ запальну «Соку, Ñоку, баче, віра». Та, хоча учаÑників, так званого "майданчика", було небагато, але це відкрило нам ширший шлÑÑ… до Ñ—Ñ… Ñердець, дало змогу ближче познайомитиÑÑ Ð· кожною дитиною. Ми ще раз побачили, наÑкільки відкриті ці юні душі до проÑтого ÑÐ¿Ñ–Ð»ÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– Ñк потребують тих, хто міг би проÑто проводити з ними чаÑ, говорÑчи про вÑе, що турбує,розкажуючи про Того, Хто ніколи не підведе й не покине. Людмила Рубцова |