
СвÑта найчаÑтіше приноÑÑть у наше Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð½Ðµ тільки величезну кількіÑть задоволеннÑ, але Ñ– немало втоми. Іноді люди під Ñ‡Ð°Ñ ÑвÑÑ‚ втомлюютьÑÑ Ð½Ð°Ð±Ð°Ð³Ð°Ñ‚Ð¾ більше, ніж під Ñ‡Ð°Ñ Ñірих робочих буднів. Схоже, Ð¿Ð¾Ñ‡ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ð²Ñ‚Ð¾Ð¼Ð¸ піÑÐ»Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¾Ð´Ð½Ñ–Ñ… заходів не змогло обійти Ñтороною команду СМС-клубу. ОÑтаннє урочиÑте заÑÑ–Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ð½Ð° без зайвих докорів ÑовіÑті назвати коротким, але дуже ємним Ñловом «ПРОВÐЛ».
Із Ñлів режиÑера-поÑтановника:
«Ми збиралиÑÑ Ð¿Ð¾Ñтавити театральну поÑтановку, Ñка відображала б події між розп'ÑттÑм Ñ– воÑкреÑіннÑм ІÑуÑа. Ð’ÑÑ ÑкладніÑть полÑгала в тому, що акторам було необхідно вивчити Ñлова у віршованій формі, а тут, Ñк розумієте, екÑпромт зробити важко. Ðа превеликий, жаль, через великодні заходи та надмірну зайнÑтіÑть акторів, у Ð½Ð°Ñ Ð½Ðµ було доÑтатньо чаÑу Ð´Ð»Ñ Ñ€ÐµÐ¿ÐµÑ‚Ð¸Ñ†Ñ–Ð¹. У підÑумку вÑім нам довелоÑÑ Ð¿Ð¾Ð¶Ð¸Ð½Ð°Ñ‚Ð¸ гіркі плоди ганьби Ñ– докорів ÑовіÑті. Благо, що ГоÑподь передбачав цю Ñитуацію Ñ– поÑлав дуже небагато нових невіруючих людей. Ð”Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ - це урок на вÑе життÑ! СподіваємоÑÑ, що більше таких казуÑів не відбудетьÑÑ Â».
У природі не Ñ–Ñнує абÑолютно чорного кольору, тому проповідь облаÑного преÑвітера ОвÑÑ–Ñ ÐžÐ»ÐµÐ³Ð° Івановича під Ñ‡Ð°Ñ Ð¿Ð°Ñхального СМС-клубу Ñвоєю Ñилою, проÑтотою Ñ– щиріÑтю пом'Ñкшила пригнічену атмоÑферу Ñ– викликала Ñ–Ð½Ñ‚ÐµÑ€ÐµÑ Ñлухачів на нашому ÑвÑтковому заÑіданні.
ВиÑновок - один: потрібно вчаÑно черпати Ñвої Ñили у ГоÑпода!
«Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний ГоÑподь, що кінці землі Він Ñтворив? Він не змучуєтьÑÑ Ñ‚Ð° не втомлюєтьÑÑ, Ñ– не збагненний розум Його. 29 Він змученому дає Ñилу, а безÑилому міць. 30 І помучатьÑÑ Ñ…Ð»Ð¾Ð¿Ñ†Ñ– й потомлÑтьÑÑ, Ñ– юнаки ÑпотикнутиÑÑŒ ÑпіткнутьÑÑ, 31 а ті, хто надію Ñкладає на ГоÑпода, Ñилу відновлÑть, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати Ñ– не потомлÑтьÑÑ, будуть ходити Ñ– не помучатьÑÑ!» ІÑ. 40:28-31. |