Чи не найбільша кількість проповідей і статей у християнській публіцистиці присвячена темі Великого Доручення Христа. Майже кожен християнин в змозі напам’ять процитувати вірші з 28 розділу Євангелія від Матвія: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь».
Невже знову ця тема? І де? На обласній молодіжній конференції?
Навіщо молоді котрий раз нагадувати цей «заїжджений» у протестантському середовищі заклик до «пропаганди і нав’язування» світові власних моральних цінностей? Ми і так це робимо по бажанню та по можливості. Часи радянської диктатури минули, тож не потрібно розповідати яким чином і що нам потрібно робити, кому що казати і куди йти.

Можливо саме так , дорогий друже, ти ставишся до Великого Доручення сьогодні. Ми, молоде покоління вільної України, не звикли до наказово-директивного тону в нашу адресу. Всілякі «треба» викликають в нас несвідомий внутрішній бунт і навмисну незгоду. Тим паче, якщо це «треба» повторюється в твоїй церкві кожен тиждень по декілька разів.
Організатори обласної молодіжної конференції, ризикуючи втратити велику кількість бажаючих відвідати запланований захід, все ж таки обрали не популярну і досить специфічну тематику для молоді – місіонерство.

Ця конференція стала для кожного учасника своєрідним випробуванням на «дорослість». Заклик обласного пресвітера, Олега Івановича Овсія, «змінити шорти на штани», тобто з егоїстичних дитячих проблем перевести свою увагу на більш дорослі, пов’язані зі служінням загубленим людським душам, викликала в молоді неоднозначну реакцію. Не всі були готові почути в свою адресу конкретний заклик до практичного «дорослого» служіння невіруючим людям.

Через велику кількість проповідей і семінарів молодь закликали до прийняття «дорослих» рішень з приводу власної участі в місіонерських програмах області та за її межами, а саме: до організації нових церков у районних центрах та селах, до активної допомоги діючим місіонерам у становленні церкви та молодіжного служіння в певному населеному пункті, до участі у соціальних проектах (наступного літа в Миргороді буде проходити місіонерський фестиваль практичної допомоги населенню міста). А для тих, кому на Україні «ніде розвернутись» запропонували можливість служіння у безкінечних просторах Росії. Оренбурзька область відкрита до співпраці з українськими місіонерами. Наостанок кожній молодій людині запропонували заповнити бланк з добровільним зобов’язанням цілий рік підтримувати місіонерське служіння Полтавської області. Заповненим його повернули лише деякі (приблизно 20 чоловік). Але навіть ця цифра є свідоцтвом того, що конференція не пройшла даремно.

Обласний молодіжний керівник, Радіслав Цуркан, поділився з нами своїми очікуваннями від проведеного заходу: «Я щиро очікую, що молоді люди, які були на конференції, переоцінили місце місії в своєму християнському житті. Очікую, що дехто серйозно відгукнеться бажанням поїхати в місіонерську подорож хоча б на тиждень, а може й на рік. Очікую, що молодіжний фестиваль в Миргороді наступного літа буде справжньою допомогою від молоді області для Миргородської церкви. Думаю, що бажаючих стати учасниками фестивалю буде багато. Як Бог дасть життя і благословення дійти до наступного року,то лише тільки тоді ми зможемо реально побачити і оцінити плід проведеної конференції».
Врешті-решт, кожен справжній (можливо навіть і молодий за віком) християнин повинен постійно практикувати в своєму житті виконання Великого Доручення нашого Господа. Немає різниці, яким чином ви долучитесь до місіонерської справи: безпосереднє служіння невіруючим, молитовна або матеріальна допомога… Не залишайтесь байдужими! Наша готовність до проголошення Євангелія всьому світові свідчить про те, що ми «змінили шорти на штани».

«І почув я голос Господа, що говорив:
Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав:
Ось я, пошли Ти мене!» (Iс.6:8)

Варяниця Тетяна.

Фото конференції тут