«В головному – єдність, в другорядному – свобода, у всьому – любов».    Августин

Як це не дивно, але в християнстві є безліч питань які викликають дискусії та протиріччя.Сьогоднішній час відносності всього зачіпає і на християнський менталітет. Щоб протистояти цьому іноді віруючі намагаються написати правила, затвердити закони для того, щоб чіткіше говорити про основи свого віросповідання. Це, кажуть, те що нас об’єднує.

Бажання розуміти що нас об’єднує є закономірним. Але можливо ми говоримо про норми поведінки, зовнішнього вигляду, відношення до багатьох речей та традицій, набагато більше ніж про сутність того, що нас справді об’єднує в одному Тілі Ісуса Христа. На практиці, всі ми маємо свої форми, методи та підходи. Практикуємо різні правила і традиції. Це нормально і закономірно, та іноді саме це стає каменем спотикання і протиріччя між віруючими та церквами.
Причиною для кожного правила християнського життя, безумовно має стати Слово Боже, думаємо ми, і продовжуємо наводити власні аргументи. Адже нас не просто цікавлять питання. Ми хочемо знати, що є правильним для християнина, як це проявляється на практиці в різних сферах життя, і саме так хочемо виявляти нашу віру.

 Напевне гострота цього питання обходить тільки немовлят в Христі. Вони просто радіють відродженню і новому життю. Але, як тільки Божа дитина підростає, вона просто поринає в світ християнського плюралізму. Чому не можна фарбувати волосся? Одягатися «як належить святим» що це означає? Для чого молитися кожен день? Чи можна вийти заміж щоб потім привести чоловіка до Бога? Де головні, а де другорядні питання християнства? Ці і сотні та сотні подібних питань можна почути досить часто.

Це не нові реалії для християн в 21 столітті. Біблія наводить приклади того, що подібні питання не обминали Церкву з самого початку її існування. Перші християни зустрілися з проблемою розуміння християнської віри зтикнувшися з практикою єврейської традиції. Особливо гостро це виявилося тоді, коли перші християни переступили кордон Юдеї і Самарії. Іти «до краю землі» виявилося не так і просто. І не тільки тому, що проповідь про Ісуса мала дати життя і замінити поклоніння мертвим ідолам в Єресі чи Афінах. Але й тому, що навернені з язичників зустрічали неабиякий опір з боку самих християн з землі Ісуса. В цьому першим пересвідчився апостол Петро. Його відвідання дому Корнилія, як не дивно, викликало нарікання серед своїх: «Ти ходив до людей необрізаних і їв з ними» (Дії 11:3) – говорили йому в Єрусалимі. Сидіти і їсти з поганами не входило в правила християнської поведінки думали християни - юдеї. Це було порушення, і при чому досить серйозне. Декого не зупинило навіть те, що Петро був апостол.

 Пізніше розсіяні з Юдеї, дійшли до Антіохії. «Якщо не обріжетеся – не можете спастися» (Дії 15:1) - переконували прибульці навонавернених. А в Галатії це набуло такого розмаху, що апостолу язичників потрібно було писати церквам: «Бігли ви добре. Хто заборонив вам коритися правді?» (Гал.5:7). Нерозуміння дії Божої благодаті призвело до непокори істині, яку так «відстоювали» деякі юдеї. Нерозуміння головних питань призвело до того, що служителям в Єрусалимі прийшлося приймати рішення щоб відокремити головні питання від другорядних. Говорили про окремі постанови для церков, щоб наголосити на тому, що питання які викликають суперечки не є обов’язковими для виконання у всіх церквах.

 Але перші християни ще довго говорили про норми і правила. І з поширенням християнства на території всієї Римської імперії, це питання не втратило своєї актуальності. Тому Павло, апостол язичників, не раз давав настанови церквам суть яких зводилася до наступного: питання таких розбіжностей слід сприймати з розумінням, бо вони справді таки є в християнстві. Але це скоріше за все, не ознака відхилення від віри, але рівень віри. Тому «до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі» (Фил.3:15-16). Нас можуть розділяти не прірви, а рівні духовного росту. Цей фактор і викликає розбіжності. Цікаво, що сьогодні найбільше такі питання цікавлять дві категорії людей в церкві: «отроків» в духовному розвитку, і тілесних християн. Якщо для перших це норма, то для останніх це є відхиленням від істини саме по причині боротьби «за істину» людськими зусиллями.
Форми і традиції не є головними ознаками віри. Скоріше, це методи вираження віри. Ось чому апостол пише: «Тож хай ніхто не судить вас за їжу чи за питво, чи за чергове свято… бо це тінь майбутнього, а тіло Христове» (Кол.2:16-17)

 Питання полягає в тому, яку істину ми відстоюємо. Ми намагаємося доводити свої погляди на істину, чи просто проголошувати її? Сильний акцент на тому, в яку форму «одягнута» істина, обов’язково приведе до перекосів в передачі самої істини. Потрібно бути чесними наприклад тоді, коли відстоюємо принцип пристойності в одежі, щоб не спекулювати Словом Божим. Перемішання різних текстів – ще не доказ на користь істини. В такому разі можуть виникати і інші питання тільки тому, що аргументація є не біблійною, але власною з використанням Біблії.
 
 В наш час дискусія триває. Християни не завжди зважають на культурний, освітній, духовний рівень християнства в цілому. Така обмеженість не сприяє порозумінню. Адже практика і традиція, якою обмежений наш досвід не повинна стати законом для інших. Що важливо, нам варто навчитися розрізняти головне і другорядне в християнстві. До головного відносяться всі основні доктринальні питання, що визначають наше відношення до Бога, спасіння, духовного росту, служіння. Відображенням основи християнства є один з перших символів віри Церкви: Нікео – Цареградський. Тут досить чітко викладено основи християнської віри. А яким чином це виражається - належить до питань другого плану. Бог потурбувався про те, щоб розуміння «ЯК?» було відповідним згідно тих умов де ми є. «Бо з’явилась Божа благодать… і навчає нас…» Тит.2:11-12. Відповідь на питання: «як проявляється наша віра?» більше залежить від того, як я навчений Богом жити в Його благодаті сьогодні. Він потурбувався про те, щоб дати нам головні принципи життя в істині, а не просто розписати правила на всякий випадок. Великим благословенням для нас також є Боже помазання. Ми, за словами апостола Іоанна «маємо помазання і знаємо все» 1 Ів.2:20,27. Немає потреби доводити речі, в яких Дух Святий наставляє кожного віруючого. Якщо бути чесним, то Бог постійно буде відкривати нам як проявляти віру стверджуючи її практично. Тоді наприклад, ми одягаємося відповідно культурі, при цьому дотримуючись принципу «як належить святим» Тит 2:3. Така людина не стає старомодною і не вважає це за ознаку святості, але вона не перетворюється в поклонника ідолу на і’мя «мода». Музика яку слухає така людина, викликає в ній захоплення і бажання поклоніння Господу, навіть якщо іншим такий жанр не до вподоби. І такий підхід не може бути відступництвом від принципів християнства. Так виявляється «найрізніша мудрість Божа» Єф.3:10. Тому варто зазначити лише одну тезу: сила послідовників Ісуса Христа не в однотипності, але єдності (Ів.17:22). Розуміючи це християни уникнуть непотрібної втрати часу, полеміки і зосередяться на важливих питаннях покликання та служіння.

пастор Валерій Антонюк