Недоступен ни однин перевод.
ПолтавÑької церкви євангельÑьких хриÑтиÑн баптиÑтів
«Я збудую церкву Мою і ворота пекельні, її не здолають» Мф. 16:18
ІÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ ÐŸÐ¾Ð»Ñ‚Ð°Ð²Ñької церкви ЄХБ – це чаÑтина, Ñкажемо чаÑтина Ñлавної Ñ–Ñторії ХриÑтової. Ми вдÑчні Богу, що полтавчани, наші землÑки Ñтали «причаÑниками божеÑького Ñ”Ñтва», Ñ– наÑлідують ЦарÑтво Боже. Ð”Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ð²Ð°Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ð¾ згадати Ñьогодні Ñ–Ñторичні віхи, Ñкі пам’Ñтає небо та закарбувала Ñ–ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ñ…Ñ€Ð¸ÑтиÑнÑтва. У другій половині 18 ÑÑ‚Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ñ‚Ñ Ð“Ð¾Ñподь оÑобливим чином діÑв Ñеред українців заохочуючи Ñ—Ñ… шукати Ñ–Ñтину. Ð‘Ñ–Ð±Ð»Ñ–Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð° вже перекладена на українÑьку та роÑійÑьку мови. ПроÑÑ‚Ñ– люди почали вивчати Слово та прагнули дійÑно жити по ньому. Так почавÑÑ Ñ”Ð²Ð°Ð½Ð³ÐµÐ»ÑŒÑький рух в Україні.
Ð’ Полтаві розпочиналоÑÑ Ð²Ñе з того, що в чаÑи оÑобливого пошуку євангельÑької правди, на початку 20 ÑÑ‚Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ñ‚Ñ Ð‘Ð¾Ð³ привів брата Діденко з Харкова до Полтави. Він перший почав проповідувати Слово Боже нашим землÑкам. Ðевдовзі інший Ñлужитель брат – ЯÑтремÑький Володимир переїхав з Харкова з Ñім’єю та оÑеливÑÑ Ð½Ð° квартирі у Бондаренко Зінаїди. ЯÑтремÑький влаштувавÑÑ Ð½Ð° роботу в ПТРЗ Ñ– знайомлÑчиÑÑŒ з людьми розповідав їм про радіÑÑ‚ÑŒ, Ñку мав у ХриÑÑ‚Ñ–. Через ці проÑÑ‚Ñ– Ñлова Дух СвÑтий відроджував до нового Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ‚Ð¸Ñ…, хто охоче приймав Боже Слово. Віруючі почали иаємно ÑходитиÑÑ Ð´Ð»Ñ Ñ‡Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¡Ð»Ð¾Ð²Ð° та молитви по домах.
Перші Ð·Ñ–Ð±Ñ€Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ…Ð¾Ð´Ð¸Ð»Ð¸ на Климівці, Павленках, влітку іноді по ліÑах навколо Полтави. РегулÑрні Ð·Ñ–Ð±Ñ€Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸ почалиÑÑ Ð· 1907Ñ€. Запрошували тільки тих, кому вже розповідали про євангельÑьке Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– хто не виÑвлÑв ворожоÑÑ‚Ñ– до «нового вченнÑ», Ñк вважали тоді. ЛюдÑькі душі прагнули Ñправжньої духовної Ñвободи. Таке Ð¿Ñ€Ð°Ð³Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‡Ð°Ñто зуÑтрічало відвертий Ñпротив з боку влади та офіційної церкви. Так у 1912 році брат Сліпко Иван Кондратович був заÑуджений до 15 Ñ€ каторжних робіт. Та через новий закон про віротерпиміÑÑ‚ÑŒ вирок не був виконаний. Ðле не дивлÑчиÑÑŒ ні на що церква зроÑтала.
Служителем церкви Ñтав брат ЯÑтремÑький. Був організований хор, першим регентом Ñкого Ñтав брат Бондаренко за фахом – машиніÑÑ‚ паровоза. Ð’ 1917 році прийшов Ñ‡Ð°Ñ Ñвободи Ð´Ð»Ñ Ð²ÑÑ–Ñ… віроÑповідань. Церква була визнана офіційно Ñ– змогла проводити богоÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ð¾. Ðа зміну бр. ЯÑтремÑькому, Ñкий повернувÑÑ Ð´Ð¾ Харкова, приїхав випуÑкник 3-Ñ… річної духовної школи проповідників Роман Дем’Ñнович Хом’Ñк. У 1920 році церква нараховувала вже більше 200 членів церкви. ÐаÑтупні роки були благоÑловенними. Ðа початку 20-Ñ… Ñ€. було Ñтворене облаÑне Ð¾Ð±â€™Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾ Ñкого ввійшла Ñ– ПолтавÑька громада баптиÑтів. ÐžÐ±â€™Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ¾Ð² нараховувало більше 60 громад. Ðле краще про ці роки нам поÑлухати доповідь бр. Хом’Ñка, Ñкий він читав на ювілеї церкви в 1928Ñ€.
З доповіді Ð .Д. Хом’Ñка в 1928Ñ€. /роÑійÑькою мовою/
Прежде вÑего, мои дорогие друзьÑ, Ñ Ñ…Ð¾Ñ‚ÐµÐ» бы, чтобы наÑтоÑщий наш праздник, прошел ÑÐµÐ³Ð¾Ð´Ð½Ñ Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ ÐºÐ°Ðº можно незаметнее в ÑмыÑле чеÑÑ‚Ð²Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ ÐºÐ¾Ð³Ð¾-либо. Я хотел бы, чтобы мы ÑÐµÂ¬Ð³Ð¾Ð´Ð½Ñ ÑоÑредоточили вÑе наше внимание только на том, как развивалоÑÑŒ дело Божие, и протекала Его ÑвÑÑ‚Ð°Ñ Ñ€Ð°Ð±Ð¾Ñ‚Ð° у Ð½Ð°Ñ Ð² Полтаве.
Между нами еÑÑ‚ÑŒ Ð±Ñ€Ð°Ñ‚ÑŒÑ Ð¸ ÑеÑтры молодые духовно, которые ничего не знают о тех. трудноÑÑ‚ÑÑ…, Ñ ÐºÐ°ÐºÐ¸Ð¼Ð¸ была ÑопрÑжена работа наша Ð´Ð»Ñ Ð“Ð¾Ñпода. Рпотому, надеюÑÑŒ, что вÑем будет интереÑно кое-что об Ñтом узнать.
Ð¡Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð½Ð¸Ñ Ð½Ð°ÑˆÐ¸ в 1917 году проходили тогда в доме ÑеÑтры Бондаренковой. Ð’ то Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð²Ð»Ð°Ñтью была объÑвлена нам Ñвобода вероиÑповеданиÑ, и мы поÑтаралиÑÑŒ воÑпользоватьÑÑ ÐµÑŽ. Первым долгом мы решили перевеÑти наше Ñобрание на более видное меÑто, и ГоÑподь дал нам помещение в школе имени КотлÑревÑкого. ЗдеÑÑŒ мы ÑобиралиÑÑŒ долго, приблизительно год или больше. ГоÑподь Ð½Ð°Ñ Ð¾Ð±Ð¸Ð»ÑŒÐ½Ð¾ благоÑловлÑл. ЗдеÑÑŒ мы уÑтраивали праздники, и к нам на помощь приезжали Ñ Ñ€Ð°Ð·Ð½Ñ‹Ñ… Ñторон Ð±Ñ€Ð°Ñ‚ÑŒÑ Ð¸ ÑеÑтры.
Ðо ГоÑподу угодно было переÑелить Ð½Ð°Ñ Ð² другое меÑто, Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, чтобы Ñлово было проповедано и в других чаÑÑ‚ÑÑ… города Полтавы. Ðеожиданно Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ð°Ð´Ð¼Ð¸Ð½Ð¸Ñтрац¬ией было заÑвлено о немедленном оÑÐ²Ð¾Ð±Ð¾Ð¶Ð´ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð¿Ð¾Ð¼ÐµÑ‰ÐµÐ½Ð¸Ñ, занÑтого нами под Ñобрание. Таким образом, мы переÑтали ÑобиратьÑÑ Ð² том помещении, где так много пережили, и о котором оÑталоÑÑŒ у Ð½Ð°Ñ Ñ‚Ð°Ðº много Ñамых приÑтных воÑпоминаний¬. Ðо ГоÑподь не оÑтавил Ð½Ð°Ñ Ð½Ð¸ на Ñ‡Ð°Ñ Ð¸ мы переходили Ñ Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ð¹ школы в другую, Ñ Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ð³Ð¾ Ð¿Ð¾Ð¼ÐµÑ‰ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð² другое. Каким - то чудным образом ГоÑподь открывал двери Ð´Ð»Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð¿Ð¾Ð²ÐµÐ´Ð¸ Его Ñв. Слова. Мы пользовалиÑÑŒ популÑрноÑтью и нам многие Ñимпатизировали.
Я помню, однажды в вечернем нашем Ñобрании один немец вÑтал и Ñтал Ð½Ð°Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ñить -чтобы делали наши ÑÐ¾Ð±Ñ€Ð°Ð½Ð¸Ñ Ñƒ них, в немецкой кирхе. Ðто было Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ð¸Ñкушение Â¬Ñ Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ð¹ Ñтороны, а Ñ Ð´Ñ€ÑƒÐ³Ð¾Ð¹,- ГоÑподь видимо вел Ð½Ð°Ñ Ñюда, как мать, незаметно Ð´Ð»Ñ Ñамих Ð½Ð°Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð³Ð¾Ñ‚Ð¾Ð²Ð»Ñл нам "ВифлиемÑкие ÑÑли". ИÑкушение, о котором Ñ ÑƒÐ¿Ð¾Ð¼Ñнул, заключалоÑÑŒ в том, что ÑвÑщенники по вÑем церквам в то Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð³Ñ€ÐµÐ¼ÐµÐ»Ð¸ на наÑ, что вера баптиÑтов «немецкаÑ» и что мы работаем на немецкие деньги. Рпотому, поÑоветовавшиÑÑŒ Ñ Ð±Ñ€Ð°Ñ‚ÑŒÑми, мы Ñначала решили обратитÑÑ Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ñьбой к архиерею Феофану, чтобы нам отпуÑтили один пуÑтовавший в то Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð¾Ñлавний храм Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°ÑˆÐ¸Ñ… молитвенных¬ Ñобраний. ÐеÑколько братьев Ñо мною были любезно принÑÑ‚Ñ‹ арх. Феофаном. Около чаÑу мы провели Ñ Ð½Ð¸Ð¼ в беÑеде на разные евангельÑкие темы, и в заключение он проÑил Ð½Ð°Ñ Ð´Ð°Ñ‚ÑŒ ему Ñутки Ñроку на размышление, на что мы охотно ÑоглаÑилиÑÑŒ. ПоÑле, как выÑÑнилоÑÑŒ, ÑвÑщенники и разные архимандриты воÑÑтали против такого поÑÐ»Ð°Ð±Ð»ÐµÐ½Ð¸Ñ Ñо Ñтороны Ð°Ñ€Ñ…Ð¸ÐµÑ€ÐµÑ Ð¸ нам было, в довольно грубой форме, отказано. Конечно, лучшего от них и не ожидали, но поÑле Ñтого Ñ Ð±Ð¾Ð»ÐµÐµ легким Ñердцем обратилиÑÑŒ к лютеранам и, поÑле довольно продолжительных переговоров, заключили Ñ Ð½Ð¸Ð¼Ð¸ договор, которого придерживаемÑÑ Ð¸ в наÑтоÑщее времÑ.
ÐеÑколько Ñлов добавлю здеÑÑŒ о ÑредÑтвах, на какие мы начали нашу работу. Ðикаких -ÑредÑтв у Ð½Ð°Ñ Ð½Ðµ было .Квартирами мы пользовалиÑÑŒ беÑплатными, работники были беÑплатные, в том чиÑле и Ñ Ñ‚Ñ€ÑƒÐ´Ð¸Ð»ÑÑ Ð±ÐµÐ·Ð²Ð¾Ð·Ð¼ÐµÐ·Ð´Ð½Ð¾, и только в 1918 г., во Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð¿Ñ€ÐµÐ±Ñ‹Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ Ñƒ Ð½Ð°Ñ Ð±Ñ€Ð°Ñ‚Ð° Винцкевича, было им предложено церкви давать мне небольшое Ñодержание на что церковь ÑоглаÑилаÑÑŒ и мне назначили 70 руб. в меÑÑц. Деньги тогда падали в цене, так что 70 Ñ€. имели такое значение, как 20 или 30 руб. Ð’ Ñтом отношении было трудно работать и Ñ Ñ…Ð¾Ñ‚ÐµÐ» бы Ñтим только одно Ñказать будущим паÑторам и проповедникам, что труд Ñтот великий и Ñлавный, но здеÑÑŒ на земле он не ценитÑÑ Ð¸ не оплачиваетÑÑ. Ðаграда же за него будет там, у ГоÑпода.
За Ñти годы было в общем пережито много Ñкорбей, но и много радоÑтей. Были и отпадение и Ð¾Ñ‚Ð»ÑƒÑ‡ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð¾Ñ‚ церкви. И уходили в вечноÑÑ‚ÑŒ от Ð½Ð°Ñ Ð´Ð¾Ñ€Ð¾Ð³Ð¸Ðµ Ð±Ñ€Ð°Ñ‚ÑŒÑ Ð¸ ÑеÑтры. Также отъезд диакона Мирошниченко. Ðто были милые, проÑтые, вÑегда приветливые и кроткие Ð±Ñ€Ð°Ñ‚ÑŒÑ Ð¸ как жаль, что их нет ÑÐµÐ³Ð¾Ð´Ð½Ñ Ñреди наÑ. Я предлагаю, дорогие Ð±Ñ€Ð°Ñ‚ÑŒÑ Ð¸ ÑеÑтры, почтить вÑтаванием памÑÑ‚ÑŒ умерших наших братьев и ÑеÑтер Ñ Ð¿ÐµÐ½Ð¸ÐµÐ¼ (ГуÑли 385) - "Ð’ÑтретимÑÑ Ð»Ð¸ мы Ñ Ñ‚Ð¾Ð±Ð¾ÑŽ ... "
Во Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð½Ð°ÑˆÐµÐ¹ работы мы переживали не только Ñкорби, но радоÑти. Ð¡Ð°Ð¼Ð°Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ°Ñ Ñ€Ð°Ð´Ð¾ÑÑ‚ÑŒ наша заключаетÑÑ Ð² том, что из 15 членов в 1917 году ныне Церковь ПолтавÑÐºÐ°Ñ Ð²Ð¾Ð·Ñ€Ð¾Ñла до 190 членов. Ðто приблизительно в 10 раз больше, не ÑчитаÑ, конечно, тех многих, которые отошли в вечноÑÑ‚ÑŒ, другие выехали от наÑ, чтобы в других меÑтах раÑпроÑтранÑÑ‚ÑŒ милоÑÑ‚ÑŒ Божью к бедным грешникам и тем, которые ушли обратно в мир. РадоÑÑ‚ÑŒ в том, что нам ежегодно приходилоÑÑŒ креÑтить от Ñта до четырехÑот новых членов в нашем Объединении, так что за 10 лет у Ð½Ð°Ñ Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð·Ð¾Â¬Ð²Ð°Ð»ÑÑ Ñоюз из 60-ти помеÑтных Церквей. И в наÑтоÑщее Ð²Ñ€ÐµÐ¼Ñ Ð“Ð¾Ñподь обильно Ð½Ð°Ñ Ð±Ð»Ð°Ð³Ð¾ÑловлÑет.
Первое рукоположение в нашей. Церкви было в 1921-м году. Были рукоположены два диакона: бр. Чуб, бр. Мирошниченко, две диакониÑÑÑ‹: Ñ. ХоминÑÐºÐ°Ñ Ð¸ Ñ. Вильде, и один благовеÑтник Ð. С. Лемешко. Из них оÑталиÑÑŒ в живых у Ð½Ð°Ñ Ð´Ð²Ð¾Ðµ Ñ. Вильде и бр. Лемешко. Ðо к ним мы добавили в Ñтом году еще двух диаконов, трех благове¬Ñтников и одного учителÑ. Еще наша Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ°Ñ Ñ€Ð°Ð´Ð¾ÑÑ‚ÑŒ заключаетÑÑ Ð² том, что из нашей ПолтавÑкой Церкви вышли наши воÑпитанники, Ð±Ñ€Ð°Ñ‚ÑŒÑ Ñ€Ð°Ð±Ð¾Ñ‚Ð½Ð¸ÐºÐ¸, которые занÑли на ниве Божьей видные меÑта, бр: МаÑенко работает в Згуровке, под Киевом, бр.Уманец - в Туле, бр. Бабушин - в Конграде, бр. Ð’. И. Синицын - в МоÑкве и Ñ‚. д. Разве Ñто не должно радовать наÑ? Ðо у Ð½Ð°Ñ ÐµÑÑ‚ÑŒ еще радоÑÑ‚ÑŒ, а именно та, что у Ð½Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ð´Ð³Ð¾Ñ‚Ð¾Ð²Ð»ÑетÑÑ Ñ€Ð°ÑÑадник здоровых доÑтаточно подготовленных работников. У Ð½Ð°Ñ ÐµÑÑ‚ÑŒ готовые Ñемена. Когда ГоÑподь ,возноÑилÑÑ Ð½Ð° небо, Он Ñ ÑƒÐ´Ð¾Ð²Ð¾Ð»ÑŒÑтвием Ñмотрел на Свою Ñмену и поднÑв руки Свои над ними благоÑловил их. ХочетÑÑ Ð¼Ð½Ðµ, мои дорогие Ð±Ñ€Ð°Ñ‚ÑŒÑ Ð±Ð»Ð°Ð³Ð¾Ñловить Ð²Ð°Ñ Ð½Ð° великую работу Божью, на великие подвиги, ради нашего ГоÑпода ИиÑуÑа ХриÑта! /кінець доповіді/
Ðле піÑÐ»Ñ Ñ€Ð¾ÐºÑ–Ð² Ñвободи ГоÑподь поÑлав Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ð¸Ð¿Ñ€Ð¾Ð±ÑƒÐ²Ð°Ð½ÑŒ. Ð’ 30-Ñ… роках піднÑлаÑÑ Ñ…Ð²Ð¸Ð»Ñ Â«Ð²Ð¾Ð¹Ð¾Ð²Ð½Ð¸Ñ‡Ð¾Ð³Ð¾ атеїзму» Ð .Д. Хом’Ñк поїхав на один із з’їздів церков в Харків, але звідти вже додому не повернувÑÑ. Там він був заарештований та з іншими братами та був заÑланий до Сибіру в район ІркутÑька. Ð’ колонії він був отруєний Ñ– Ñ‚Ñжко захворів. Ð–Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ тихо згаÑало. Його звільнили з колонії Ñ– оÑтанні міÑÑці він провів Ñк поÑеленець в ІркутÑьу. ОÑтаннє Ñвоє богоÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð½ провів лежачи у квартирі хриÑтиÑн в ІркутÑьку . ПіÑÐ»Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ñ—Ð·Ð´Ñƒ дружини невдовзі відійшов у вічніÑÑ‚ÑŒ.
Пізніше була заарештована Ñ– дружина ХомÑка Ñ– про Ñ—Ñ— долю нічого не відомо. ПреÑвітером церкви був обраний бр. Іван Горобець. Ðле він також був заарештований Ñ– без Ñуду та ÑлідÑтва розÑтрілÑний разом з дружиною. Ð’ чаÑи репреÑій 30-Ñ…, в Полтаві були розÑтрілÑні декілька інших братів Ñлужителів церкви. Далі преÑвітерÑьке ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð·Ð²ÐµÑ€ÑˆÑƒÐ²Ð°Ð² брат Сало Ф.І. У 1937Ñ€. церкві було заборонено проводити відкриті богоÑлужіннÑ. Віруючі знов були змушені збиратиÑÑ Ð½Ð¸ÑˆÐºÐ¾Ð¼, по групах, на приватних квартирах. Так було до 1941Ñ€. Ð’ чаÑи Вликої ВітчизнÑної війни церква відновили поÑтійні богоÑлужіннÑ. Ð’ 1942 Ñ€. преÑвітером було обрано Гнатенка Михайла Петровича, Ñкий також відбув до цього 10 Ñ€. ув’ÑÐ·Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ð° віру. І хоч чаÑи були Ñ‚Ñжкі ГоÑподь благоÑловив церкву Ñ– в чаÑи війни близько 100 душ покаÑлиÑÑ Ñ– приєдналиÑÑ Ð´Ð¾ церкви.
З 1944Ñ€ преÑвітерÑьке ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð·Ð²ÐµÑ€ÑˆÑƒÐ²Ð°Ð»Ð¸ брати Оришечко та Сало Д.Ф. Церква збиралаÑÑŒ в орендованому приміщені по вул. Фрунзе до 1949Ñ€. Пізніше до 1954 року у брата Онипко С.С. Ð’ 1944 році було офіційно завершено Ð¾Ð±â€™Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð²Ð¾Ñ… Ñоюзів церков – Союзу баптиÑтів та Союзу євангельÑьких хриÑтиÑн. Від цього вÑÑ– церкви отримали Ñ– відповідну назву. ПолтавÑька громада баптиÑтів Ñтала називатиÑÑ
“ПолтавÑька громада євангельÑьких хриÑтиÑн баптиÑтівâ€. Ð’ 1950 Ñ€. Ñтаршим преÑвітером в облаÑÑ‚Ñ– був призначений б. ТеÑлюк ÐфанаÑій МаркіÑнович. Він звершував Ñ– ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€ÐµÑвітера в ПолтавÑькій церкві. Церква вперше придбала влаÑний будинок по вулиці 8 Марта Ñ– почала швидко розвиватиÑÑ. Та ворог душ людÑьких не дрімав. ПіÑÐ»Ñ Ñ€ÐµÐºÐ¾Ð½Ñтрукції будинку, Ñку доводилоÑÑ Ñ€Ð¾Ð±Ð¸Ñ‚Ð¸ потай від влади, між братами виникли Ð½ÐµÐ¿Ð¾Ñ€Ð¾Ð·ÑƒÐ¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ñно викориÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾Ð¿Ð¾Ð¼Ñ–Ð¶Ð½Ð¸Ñ… приміщень. Справа перейшла межу визначену СвÑтим ПиÑьмом – брати пішли вирішувати Ñправу в Ñуді.
Будинок у 1961Ñ€. відібрали Ñ– віддали під бібліотеку. Чотири роки віруючі не мали міÑÑ†Ñ Ð´Ðµ зібратиÑÑ Ð½Ð° Ñпільну молитву чи Ð´Ð»Ñ Ð·Ð²ÐµÑ€ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð’ÐµÑ‡ÐµÑ€Ñ– ГоÑподньої. Ходили в церкви в Гожули, Ðбазівку та інші Ñела. Тільки в 1964Ñ€ ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ð²Ð¸Ð»Ð¸ÑÑ Ð² орендованій квартирі на Юрівці, а потім у ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¸ в домі ЄщенкоМ.Ð’. Ñкий в цей Ñ‡Ð°Ñ ÐºÐµÑ€ÑƒÐ²Ð°Ð² церквою. Пізніше в.о. преÑвітера був вчитель церкви Стегній ЙоÑип Григорович.
Ð’ облаÑному Об’єднанні церков ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð·Ð²ÐµÑ€ÑˆÑƒÐ²Ð°Ð² ÑÑ‚. преÑвітер звершував ВлаÑенко Михайло Іванович Як не дивно, але навіть не маючи доÑтойних умов церква жила повноцінним життÑм. Був хор Ñ– навіть оркеÑÑ‚Ñ€. Приїздили гоÑÑ‚Ñ– з других церков Ñ– брати та ÑеÑтри відвідували ÑуÑідні церкви. Кожен оÑобиÑто прагнув в Ñвоєму житті бути втіленнÑм вÑÑ–Ñ… хриÑтиÑнÑьких чеÑнот. З 1967Ñ€ ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ñтійно проводилиÑÑŒ в будинку по вул. Комінтерна 13, де Ñпочатку було придбано чаÑтину приміщеннÑ, а потім Ñ– увеÑÑŒ будинок. Ðа цьому міÑці церква отримала від ГоÑпода багато благоÑловень. Та було пережито Ñ– чимало тривожних подій. Ðа той Ñ‡Ð°Ñ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸ влада намагалиÑÑ Ð¾Ð±Ð¼ÐµÐ¶Ð¸Ñ‚Ð¸ дією “ІнÑтруктивного лиÑтаâ€. Ðе дозволÑлаÑÑŒ учаÑÑ‚ÑŒ дітей та молоді в Ñлужінні.
Було багато й інших обмежень. Органи державного контролю пильно Ñлідкували за кожним віруючим оÑобиÑто та за вÑією церквою взагалі. Так було в той Ñ‡Ð°Ñ Ð¿Ð¾ вÑій територій РадÑнÑького Союзу. Хоч закон Ñ– не обмежував права віруючих, але принцип ідеологічної боротьби не дозволÑв хриÑтиÑнам займати керівні поÑади чи отримувати вищу оÑвіту. Це було потрібно аби обмежити вплив віруючих на ÑуÑпільÑтво. Через ЗМІ та кіно ÑтворювавÑÑ Ñпотворений образ релігійних фанатів, Ñкі збираютьÑÑ Ñ‚Ð°Ð¹ÐºÐ¾Ð¼Ð° на ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ– навіть приноÑÑÑ‚ÑŒ людей в жертву. Іноді на богоÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ñ…Ð¾Ð´Ð¸Ð»Ð¸ предÑтавники влади аби проконтролювати Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ‚Ð° ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸. ПіÑÐ»Ñ Ñ‚Ð°ÐºÐ¸Ñ… візитів когоÑÑŒ із віруючих “пророблÑли†на міÑцÑÑ… роботи або навіть звільнÑли.
ПротиÑтоÑÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ‚Ð¸ Ð²Ñ‚Ñ€ÑƒÑ‡Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð»Ð°Ð´Ð¸ в Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸ привело до того, що чаÑтина віруючих по церквах перейшла на нелегальне Ñтановище Ñ– утворила Раду Церков ЄХБ. Ðе Ñтала виключеннÑм Ñ– ПолтавÑька церква. ЧаÑтина молоді та активних членів церкви відійшла Ñ– утворила церкву, Ñка Ñ–Ñнувала на нелегальному Ñтановищі. Сьогодні в Полтаві діє дві церкви РЦ ЄХБ, одна в РозÑошенцÑÑ…, інша по вул. Комунальній.
Ðезважаючи на труднощі ПолтавÑька Церква ЄХБ продовжувала ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð¾ вул. Комінтерна 13. Ð’ 1974Ñ€ на ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€ÐµÑвітера було обрано Семіона ÐÐ½Ð°Ñ‚Ð¾Ð»Ñ–Ñ Ð¡Ñ‚ÐµÐ¿Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð¸Ñ‡Ð°. ПоÑтійне, влаÑне Ð¿Ñ€Ð¸Ð¼Ñ–Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð»Ñ Ð·Ñ–Ð±Ñ€Ð°Ð½ÑŒ принеÑло Ñвої плоди. Хоч Ñ– тайкома, але діти та молодь долучалиÑÑŒ до ÑлужіннÑ. Віруючі запрошували Ñвоїх рідних та знайомих. ГоÑподь через проповідь торкавÑÑ Ð´Ð¾ Ñердець Ñ– ЦарÑтво Боже зроÑтало.
Ðа початку 80-Ñ… було проведено повну реконÑтрукцію молитовного будинку. Зала Ñтала великою, проÑторою та Ñвітлою. Щоправда за таку “вольноÑть†Семіон Ð.С. поплативÑÑ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð¾Ð¼ звершувати ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€ÐµÑвітера на три роки. Ð’ 1981 році на ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¡Ñ‚Ð°Ñ€ÑˆÐ¾Ð³Ð¾ преÑвітера по ПолтавÑькій облаÑÑ‚Ñ– було запрошено із Харкова Соловйова Леоніда Ðндрійовича, Ñкий звершував це ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾ трагічної Ñмерті у 2000 році. З початком “переÑтройкиâ€, а оÑобливо з 1998 року, коли ÑвÑткували 1000-Ð»Ñ–Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ…Ñ€ÐµÑ‰ÐµÐ½Ð½Ñ ÐšÐ¸Ñ—Ð²Ñької РуÑÑ–, ПолтавÑька церква ЄХБ почала шукати можливоÑÑ‚Ñ– Ð´Ð»Ñ Ð¿Ð¾ÑˆÐ¸Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð² міÑÑ‚Ñ–. Було проведено багато євангелізаційних Ñлужінь Ñк в Полтаві так Ñ– в інших міÑтах та Ñелах облаÑÑ‚Ñ–. З тих пір ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸ Ñтало відкритим Ñ– з кожним роком вÑе більш направленим на Ñвіт.
Ðа початку 90-Ñ… років ГоÑподь благоÑловив церкву міÑцем Ð´Ð»Ñ Ð±ÑƒÐ´Ñ–Ð²Ð½Ð¸Ñ†Ñ‚Ð²Ð° нового молитовного будинку по вул. ЗорÑна 19. Ðле зручніÑÑ‚ÑŒ Ñ€Ð¾Ð·Ñ‚Ð°ÑˆÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ð³Ð¾ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¼Ñ–Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð¸ÑвилаÑÑŒ наÑкільки привабливою, що чаÑтина церкви почала збиратиÑÑ Ð½Ð° новому міÑці не дочекавшиÑÑŒ Ð·Ð°ÐºÑ–Ð½Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ´Ñ–Ð²Ð½Ð¸Ñ†Ñ‚Ð²Ð°. Це поÑлужило поштовхом до прийнÑÑ‚Ñ‚Ñ Ñ€Ñ–ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ ÑƒÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ñ— церкви. Зараз це церква “ÐадіÑâ€. ПреÑвітерами в ній були брати Соловйов Л.Ð., РуÑаков Ð.Ð., Ñ– були обрані на преÑвітерÑьке ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð’Ð»Ð°Ñенко Д. Ðœ. та ВлаÑенко Я.Ðœ. У 1995Ñ€ від неї була утворена поміÑна церква ЄХБ “ХреÑта ГоÑподньогоâ€; у 2004році – церква ЄХБ “Віфлеємâ€; у 2006році –церква ЄХБ “Божа Ñім’Ñâ€; у 2007році –церква ЄХБ “Жива водаâ€. Від церкви утворені громади в Ñелах Федіївка, Жовтневе, Ðбазівка, Супрунівка, ВаÑилівка. ПіÑÐ»Ñ Ð²Ñ–Ð´Ñ…Ð¾Ð´Ñƒ чаÑтини віруючих до церкви “ÐадіÑâ€, ПолтавÑька церква ЄХБ продовжила Ñвоє ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð² молитовному будинку по вул. Комінтерна 13. Ð’ цей Ñ‡Ð°Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð° Ñтворена переÑувна хриÑтиÑнÑька бібліотека, Ñка працювала на центральних площах міÑта. Ð”Ð»Ñ Ð²Ð¸Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð‘Ñ–Ð±Ð»Ñ–Ñ— була утворена група, Ñ– орендоване Ð¿Ñ€Ð¸Ð¼Ñ–Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² Ñередній школі â„–3. Пізніше в актовому залі школи вÑÑ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð° почала проводити вечірні зібраннÑ.
Коли керівництво школи відмовило в оренді вечірні Ð·Ñ–Ð±Ñ€Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð²Ð¾Ð´Ð¸Ð»Ð¸ÑÑŒ в залі готелю “ТуриÑт†та музичної школи â„–3. Кожного року через водне Ñ…Ñ€ÐµÑ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ церкви приєднувалиÑÑŒ деÑÑтки людей. Почало активно розвиватиÑÑŒ ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ´Ñ–Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ñ— школи. Ð”Ð»Ñ Ð¿Ð¾ÑˆÐ¸Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð„Ð²Ð°Ð½Ð³ÐµÐ»Ñ–Ñ— церква намагалаÑÑŒ викориÑтати вÑÑ– можливоÑÑ‚Ñ– – ÑвÑткові концерти, біблійні уроки в інтернатах, ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñƒ в’Ñзниці. 1994 рік Ñтав оÑобливим в житті церкви. Ð’ допомогу першому преÑвітеру Семіон Ð.С. на преÑвітерÑьке ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¾ обрано брата Ðнтонюк Ð’.С. Цього ж року міÑцева влада на Ð¿Ñ€Ð¾Ñ…Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸ вдруге виділила ділÑнку Ñ– було розпочато будівництво нового Ð¿Ñ€Ð¸Ð¼Ñ–Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾ пр.Миру 26/13 в мікрорайоні «Левада». З ініціативи преÑвітера Ðнтонюка Ð’.С. церква отримала назву – ПолтавÑька церква євангельÑьких хриÑтиÑн баптиÑтів “ВідродженнÑâ€. Ð’ 1995 році Семіон Ð.С. передав ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÑˆÐ¾Ð³Ð¾ преÑвітера Ðнтонюк Валерію Степановичу, а Ñам більше ÑконцентрувавÑÑ Ð½Ð° будівництві нового дому молитви та євангелізаційній роботі. Ðе побачивши Ð·Ð°ÐºÑ–Ð½Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ´Ñ–Ð²Ð½Ð¸Ñ†Ñ‚Ð²Ð°, піÑÐ»Ñ ÐºÐ¾Ñ€Ð¾Ñ‚ÐºÐ¾Ñ— хвороби, в 1996 році Ð.С.Семіон був покликаний до небеÑної оÑелі.
Ð’ 1998році, наближаючиÑÑŒ до Ð·Ð°Ð²ÐµÑ€ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ´Ñ–Ð²Ð½Ð¸Ñ†Ñ‚Ð²Ð°, церква мала вирішити Ð¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ñ€Ð¸ÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¼Ñ–Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾ вул. Комінтерна 13. Занадто багато ГоÑподніх благоÑловень ми отримали в тих Ñтінах, щоб проÑто залишити Ñ—Ñ…. Разом з тим не було можливим прийнÑти Ñ€Ñ–ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ Ð¿Ñ€Ð¾Ð´Ð¾Ð²Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñлужінь. Тож на членÑькому зібранні було затверджено Ñ€Ñ–ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ - вÑією церквою перейти в нове приміщеннÑ, а долю Ñтарого молитовного будинку вирішувати пізніше. 31 Ð³Ñ€ÑƒÐ´Ð½Ñ 1998 року в новому приміщенні по пр. Миру 26/13 було розпочато поÑтійні богоÑлужіннÑ, Ñкі милоÑтивий ГоÑподь дозволÑÑ” нам звершувати до цього чаÑу. Влітку 2000 року було звершено урочиÑте богоÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð¾ÑвÑÑ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ð³Ð¾ Молитовного Будинку. Слава Богу за Його милоÑÑ‚Ñ–!
ПіÑÐ»Ñ Ð·Ð°Ð²ÐµÑ€ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ´Ñ–Ð²Ð½Ð¸Ñ†Ñ‚Ð²Ð° церква змогла повніÑÑ‚ÑŽ зоÑередити Ñили на духовній праці. Крім Полтави міÑійна Ð¿Ñ€Ð°Ñ†Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð²Ð¾Ð´Ð¸Ð»Ð¾ÑÑŒ в Ð.Санжарах, Піщаному та Карлівці. Ð’ цих міÑцÑÑ… було відкрито нові церкви. Дух СвÑтий також Ñпонукав декотрих братів та ÑеÑтер ревнувати про Ð²Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð² молитовному будинку на ДублÑнщині. Тож у 2000 році братерÑькою радою церкви “Відродженнцбуло прийнÑто Ñ€Ñ–ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ ÑƒÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸ “Благодать†та передачу їй Ð´Ð»Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ Ñлужінь молитовного будинку по вул. Комінтерна 13. ВідповідальніÑÑ‚ÑŒ за церкву була покладена на диÑконів МалÑренка Ð’. та Борт Ð’. Саме цією церквою було проведено програму евангелізації Ð´Ð»Ñ Ð±ÐµÐ·Ð´Ð¾Ð¼Ð½Ð¸Ñ…. Зараз преÑвітерÑьке ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð² ній звершує брат ВлаÑенко О.Ðœ.
У 2000 році трагічно загинув брат Л.Ð.Соловйов Ñ– Ðнтонюк Ð’.С. був обраний на ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñтаршого преÑвітера по ПолтавÑькій облаÑÑ‚Ñ–. Під його керівництвом в церкві активно розвивалиÑÑ ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ðедільної школи, молодіжне, ÑеÑтринÑьке, групи по вивченню Біблії, різні євангелізаційні проекти. У 2002 році церквою було придбане недобудоване Ð¿Ñ€Ð¸Ð¼Ñ–Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾ пр. Миру 24 Ð´Ð»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð²Ð¸Ñ‚ÐºÑƒ ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸. Це ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð²Ð¸Ð½ÑƒÐ»Ð¾ÑÑ Ð´Ð¾ ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ â€œÐ¦ÐµÐ½Ñ‚Ñ€Ñƒ ХриÑтиÑнÑького ÑлужіннцÑк окремої міÑÑ–Ñ— в Ñкій Ñпівпрацюють різні відділи та напрÑмки ÑлужіннÑ. У 2003 році церква доÑÑгла чиÑельноÑÑ‚Ñ– 420 чоловік Ñ– поÑтало Ð¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ подальший розвиток церкви. Ðа членÑькому зібранні було ухвалено Ñ€Ñ–ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ організацію другого недільного богоÑлужіннÑ. Відповідно змінилаÑÑŒ робота недільної школи та Ð¾Ñ€Ð³Ð°Ð½Ñ–Ð·Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ñ…Ð¾Ñ€Ð¾Ð²Ð¾Ð³Ð¾ та музичного ÑлужіннÑ. У 2006 році чаÑтина церкви “ВідродженнÑâ€, що була залучена в другому недільному богоÑлужінні, утворила ЄвангельÑьку церкву “СпаÑіннÑâ€. ПреÑвітером церкви “Відродженнцбуло обрано Семіона П.Ð. У 2006 році преÑвітер церкви Ðнтонюк Ð’.С. був обраний виконавчим Ñекретарем Ð’ÑеукраїнÑького Союзу Церков ЄХБ. Ðа ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ð¸ ПолтавÑького Ð¾Ð±â€™Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ¾Ð² було обрано преÑвітера КотелевÑької церкви ОвÑÑ–Ñ Ðž.І.
Так пройшли перші Ñто років ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸ в Полтаві. Це Ñ–ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð²Ñ–Ñ€Ð½Ð¾ÑÑ‚Ñ– ГоÑпода, поÑвÑÑ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² Ñлужінні, мужноÑÑ‚Ñ– дітей Божих та перемоги хриÑтиÑн в поширенні ЦарÑтва Божого. Це віха Ñлавної Ñ–Ñторії хриÑтиÑнÑтва в чаÑи переÑлідувань комуніÑтичної доби та чаÑів Ñвободи. Сьогодні вже через Ð½Ð°Ñ Ð”ÑƒÑ… СвÑтий творить Ñ–Ñторію церкви, Ñ– ми повніÑÑ‚ÑŽ покладаємоÑÑŒ на безмежну миліÑÑ‚ÑŒ та любов нашого ГоÑпода ІÑуÑа ХриÑта. Загалом ПолтавÑьке ÐžÐ±â€™Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð°Ñ€Ð°Ñ…Ð¾Ð²ÑƒÑ” 75 поміÑних церков. Ð’ Полтаві звершує ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ 10 церков ЄХБ Ñ– ми віримо, що це не межа. . Ðаша молитва про те, щоб Полтава мала благоÑÐ»Ð¾Ð²ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– на кожні хоча б 10 тиÑÑч мешканців була утворена церква. Тому ÑƒÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‰Ðµ 25 церков Ñ” необхідніÑÑ‚ÑŽ Ð´Ð»Ñ ÐŸÐ¾Ð»Ñ‚Ð°Ð²Ð¸. Це крок нашої віри Ð´Ð»Ñ Ð´Ð¾ÑÑÐ³Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ðµ ÑпаÑенних полтавчан ВдивлÑючиÑÑŒ в минуле, ми відчуваємо велику відповідальніÑÑ‚ÑŒ за ÑьогоденнÑ, та продовжуємо ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð·Ð°Ñ€Ð°Ð´Ð¸ Ð¿Ð¾ÑˆÐ¸Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð™Ð¾Ð³Ð¾ ЦарÑтва.
Доповідь Ð’Ð°Ð»ÐµÑ€Ñ–Ñ Ðнтонюка на ÑвÑткуванні 100 Ñ€Ñ–Ñ‡Ñ‡Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ²Ð¸ ЄХБ в Полтаві.
Скачати доповідь тут |