Якщо справді існує всеблагий і милостивий Господь, то чому на Землі стільки болю і страждань? І якщо Бога немає, як тоді пояснює наше безцільне скитання у просторі всесвітню проблему зла? У всі часи людство намагалось наблизитись до розгадки того, у чому шукати правду і що є джерелом справедливості? Та щоразу і скептики, і ідеалісти у найважчих життєвих обставинах разом вигукують: "Досить! Зупиніть планету, я зійду!" А як щодо християн?

 

Традиційно, в СМС-клубі, навіть найважчі проблеми людського буття вирішуються у дружньому колі за чашкою кави. Тому, фраза: "Розслабтеся, зараз буде дуже серйозна тема" - прозвучала аж ніяк не дивно. Цього разу ми намагалися з'ясувати чому, здається, Бог залишається осторонь коли бачить несправедливість? І що, як звертаючись до Його авторитету, ми насправді шукаємо зручного Бога, а не істинного? А, може, за прикладом однієї з наших дискусій, суспільство самотужки дійде висновку, що є справедливим, а що - ні?

І дійсно, коли наше " нечесно" - це звичайна заздрість благам інших, а нашому поняттю про правду позаздрять найжорсткіші диктаторські режими, - то, певно, слід переглянути такі стандарти справедливості. Але, якщо несправедливість - умовна, як тоді реагувати, скажімо, на хвороби невинних дітей чи руйнівні природні катаклізми? Як бачите, складних питань назбиралось чимало, і тому решту вечора ми провели «проливаючи» на них світло.

Зрештою, ми довідуємось, що давши людині свободу з усіма її наслідками, Бог довготерпить через любов до нас. Він Сам піддався найвищій несправедливості, коли досконалим був розіп'ятий як грішник. І вже, певна річ, Господь зовсім не стоїть осторонь споглядаючи як знемагає Його творіння. Бог вже втрутився через Свого Сина, давши потіху усім хто страждає. У Ньому Він дарує надію цілій планеті, обіцяючи привести нас до найбільшого щастя, яке тільки можемо мати.

Влада Рябуха

Фотоальбом вечора тут