Вже минув не один тиждень після закінчення СМС-кемпу, а його учасники до цього часу нерозлучні. Спільні прогулянки, перегляд фото, і ще не виплеснуті враження спонукають їх знову і знову збиратися своєю великою компанією. усі вони, мабуть, із впевненістю скажуть, що найкращі літні дні цього року вони провели саме там, на мальовничому березі Ворскли поблизу Головача.

 

SMS-Camp, як найбільший цьогорічний проект СМС-клубу, стартував 4 серпня. Вир неочікуваного захопив усіх іще напівдорозі до місця призначення. Щойно учасники вийшли з поїзда, як почалося: орієнтування на місцевості, пошук капітана команди, неймовірні загадки і завдання. І ось, нарешті, прапори усіх шістьох команд замайоріли високо на табірних флагштоках.

Наступні дні пролетіли в змаганнях і тренуваннях. Кожен міг випробувати себе в якості меткого лучника чи вправного альпініста на скалодромі. Пейнтбол, каное, турніри з волейболу і вотерболу, карколомна смуга перешкод - не залишали байдужими навіть тих, хто раніше зі спортом був «на ви».

«Бо переможна дорога тільки одна» - співалося в гімні табору, і всі його учасники знову й знову шукали її, розробляючи виграшні стратегії та гасаючи від етапу до етапу. Крім швидкості та спритності, хлопці і дівчата проявляли свою кмітливість і винахідливість у квестах. А щовечора команди випробовували ще й свої творчі здібності, змагаючись у конкурсі талантів, вигадуючи власну рекламу та свою жанрову інтерпретацію усім відомої казки. Особливо дивували талантами наші друзі з сонячної Грузії, команда яких, врешті, і стала чемпіоном СМС-кемпу. Сюрпризом же останнього вечора були яскраві пародії та дуже несподівані музичні номери від команди організаторів.

Смакуючи разом смачними обідами, готуючись до чергових змагань, чи просто сидячи пізнім вечором біля вогнища, кемпери і самі не помітили, як стали однією великою родиною. Як давні друзі, вони і жартували, і говорили на серйозні глибокі теми. Кожен день минав під іншим гаслом, заохочував до роздумів про істину, Біблію, любов, гріх, вибір тощо.

Коли переможців нагородили і спустили табірний стяг, усіх очікувало повернення додому, де все стає якимось не таким: тут не треба виборювати собі першість поснідати, вдавати з себе геніального детектива чи доводити, що твоя використана ручка (помада, або інше на вибір) - найпотрібніша річ у світі. Хоч привезли з собою точно найпотрібніше - нові враження, нові мрії, нові знайомства...

Багато з тих, хто побував у таборі, ще більше утвердились в своєму виборі, щодня навчаючись опиратися на Бога і довіряти йому. Деякі, може, вперше почули тут нові для себе істини. Та в усякому разі, дуже хочеться, щоб життєва дорога кожного з учасників СМС-кемпу була справді переможною.

Влада Рябуха

Фотоальбом табору, тут