По великій милості Бога, я займаюсь одним з найцікавіших служінь - листування з жінками 65-ої виправної колонії суворого режиму, що знаходиться в с. Надержинщина, Полтавського району. Взагалі, тюремне служіння має багато особливостей, але листування надає можливість розкрити душі до відвертого спілкуванні. Кожного року я надсилаю і отримую більше 40-ка листів від ув’язнених жінок. Хотіла б поділитися з вами життєвими історіями моїх респонденток.

Перша – Світлана, хвора на СНІД та на багато інших хронічних захворювань. Вона мала велику потребу у спілкуванні. У своєму непростому оточенні, вона була дуже самотньою, тому їй була потрібна людина, яка б приймала її такою, якою вона є. Наче мала дитина, вона з нетерпінням чекала на листи, з великою радістю писала про свої проблеми чи християнські досягнення. У неї був серйозний страх смерті. Ми разом молилися за звільнення від нього та її тютюнової залежності. Свєта навчалась у заочній біблійній школі "Емаус". Я не встигала відповідати на її попередні запитання, як вона вже писала нового листа. Листи були дуже прості і життєві: коротенько написані враження прожитого дня, чи якась ситуація на роботі. І все це гарним, охайним, дитячим почерком. Після її звільнення наша переписка, на жаль, припинилась і я нічого про неї не знаю.

Друга Свєта писала цілі простирадла мені у відповідь. Було враження, що вона хоче мене переконати у тому, що є Бог і Він - дуже класний. Я розуміла, що не так багато оточуючих її людей могли сприймати цей потік біблійних віршів, довжелезних харизматичних молитов та цілу купу думок на будь-яку духовну тему... Листування з Свєтою закінчилося, але розмови по телефону мають місце і до цього часу. Свєта живе в м. Кіровограді, вийшла заміж, несе молитовне служіння у церкві, відвідує домашню групу та допомагає у дитячому служінні. Не так давно вона була у Полтаві, де свідчила про своє нове життя на свободі.

Також у мене була коротенька переписка з жінкою Олею. На жаль, вона довго не тривала, так як Бога Оля не потребувала. Певно, їй просто хотілось вдати з себе християнку, щоб мати певні "пільги": в неділю звільнення від тяжкої праці, а також гуманітарну допомогу. Якось вона надіслала мені листа, в якому був ще один лист. Я не зрозуміла спочатку, що другий лист призначався не мені і почала читати - він був адресований подрузі. Оля хотіла, щоб я купила конверт і відправила його за певною адресою. В цьому листі була суцільна брехня і бруд. Було таке відчуття, ніби листи були написані зовсім різними людьми. Мені стало так боляче, що віруючими людьми безсоромно користуються. Потрібен був певний час, щоб я заспокоїлась і упорядкувала свої почуття. Тоді я змогла відписати їй правду, але з любов"ю. На жаль, вона вже більше мені не відповідала.

З Галею і Лілею я листуюсь до цього часу. Це відверті, на мій погляд, жінки. Обидві прийняли хрещення. Галочка навчається у школі "Емаус", вивчає Біблію та задає багато цікавих питань. В молитовній кімнаті колонії, де проходять всі богослужіння, вона завжди дуже активна. На своє хрещення Галя сподівалась побачити поряд з собою свого хлопця, з яким листується та мріє після звільнення вийти за нього заміж. Але, обставини склалися так, що він не мав змоги приїхати. Галочка описувала, як їй було прикро, що в найщасливіший день свого життя, коли вона зробила вибір повернутися спиною до гріха та присвятити своє життя Господу, поруч не було близької і такої важливої для неї людини. Але, за її словами, під час хрещення на небі, з’явилась величезна яскрава веселка, у ту мить Галочка відчула таку близькість з Богом, що сльози радості потекли по її щоках. Водночас вона усвідомила, що немає у світі нікого ближчого, ріднішого, надійнішого, ніж Великий Бог!!!

Ліля перенесла дві онко-операції у Львові, в спеціальній тюремній лікарні, а потім була переведена на поселення в м. Орджонікідзе, Дніпропетровської обл. В 2013 році буде 20 років, як вони з чоловіком одружилися, але разом вони були не довго - розкидало їх по різним зонам. Іван увірував в колонії. Після звільнення пройшов через реабілітаційний центр, молився за спасіння Лілі та писав їй листи,а тоді - як у воду канув. Майже рік дружина нічого про нього не знала, мама Лілі з горя запила. Її придавила ціла купа проблем: відрізали газ, світло, дочка в колонії, зять безвісти пропав. Ліля мріяла, що повернеться - заживуть новим, щасливим життям з Богом, нарешті вона народить своєму Ванюші діток... Після першої операції, коли відрізали лише одну грудь, ця надія не полишала Лілю. Незабаром прооперували вдруге: вирізали все, що могло б дати нове життя... Глибока депресія поглинула жінку: "Чому я? Чому саме зараз? Де Бог? Що я скажу Вані? Чи потрібна я буду йому "пуста"? Куди він зник? Де і що з мамою?..."Біль від швів, страх перед майбутнім, самотність, відчай, безпорадність...Втішати людину у такому стані через листи – «як горохом об стіну». Жіноча молитовна група, у цей час, довго молилась за неї. Бог відповів! Він зробив чудо! Поки Ліля відбувала покарання її маму до себе забрала племінниця. Іван, нарешті, зателефонував дружині. Ось що написала Ліля про цю розмову: "Ірочка! Я як почула його голос! Виявляється, він жив при церкві, допомагав братам на будівництві молитовного дому. Тепер знімає житло, молиться і шукає роботу, щоб заробити грошей та до мене приїхати. Каже: «Лілька! Вертайся скоріше, я так тебе люблю!" Я у буквальному сенсі сіла під телефоном і кажу «Алілуя!!!»"

Потім я отримала останній лист від Лілі: "Ірочка, моя дорога, що б я робила без ваших молитов? 3-го січня мене обіцяють звільнити достроково. Дякую Богу, що допомогли мені все це витримати. Нещодавно Ванічка приїжджав до мене - дали побачення аж на три доби. Благослови всіх вас Господь! Я ні за що в світі не залишу Господа! Можеш не сумніватись, я - Боже дитя! Передавай вітаннячко сестричкам. Цілую, Ліля".

Минуло майже 3 місяці з того останнього листа Лілі. Нещодавно пролунав такий довгоочікуваний дзвінок:" Іра! Ти впізнала? Це я - Ліля! Нарешті знайшла твій номер телефону. Сестричка з церкви підказала, що можна пошукати на сайті церкви в Інтернеті. І ось дивимося: тюремне служіння, Перепелиця Сергій, номер телефону... Алілуя! Я хочу тобі сказати, що я з Богом!!!..."

Якось, я запитала у жінок колонії: «Що у віруючих людях більше за все вас приваблює ?» Вони майже одноголосно відповіли: « Найбільше приваблює прийняття без осуду і докорів».

Сподіваюсь, що після знайомства з долями цих жінок, ви не залишитесь байдужими. Не забувайте молитися за душі тих, хто знаходиться у місцях позбавлення волі. Деякі з них щиро бажають змінитися і віддати життя Богу, але їм не вистачає віри. Нехай Господь у славі Своїй засяє у серцях ув’язнених! Амінь!

Ірина Коваленко