|
ОÑÑŒ Ñ– ще одна веÑна закінчилаÑÑ. Пройшов Великдень, замовкли радіÑні вигуки «ХриÑÑ‚Ð¾Ñ Ð’Ð¾ÑкреÑ!»… ЧаÑом здаєтьÑÑ, що люди знову забудуть на цілий рік про те, без чого наша віра Ñ– Ð½Ð°Ð´Ñ–Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¸ б марними. Ðдже Світле ХриÑтове ВоÑкреÑÑ–Ð½Ð½Ñ - це Його перемога над Ñмертю, над пеклом Ñ– над диÑволом. Це - головна Ñ– центральна Ð¿Ð¾Ð´Ñ–Ñ Ñ–Ñторії людÑтва. Цю перемогу ГоÑподь розділÑÑ” з уÑіма, хто довіривÑÑ Ð™Ð¾Ð¼Ñƒ в порÑтунку. Так що, друзі, це також Ñ– наша з вами перемога, Ñ– про це забувати, навіть на чаÑ, нам ніÑк не можна.
Я щаÑливий, що, Ñвідкуючи дітÑм, доводитьÑÑ Ð´Ñ–Ð»Ð¸Ñ‚Ð¸ÑÑ Ð·Ð²Ñ–Ñткою про воÑкреÑлого ГоÑпода впродовж уÑього року, адже Ñ†Ñ Ð¿Ð¾Ð´Ñ–Ñ Ñ” невід'ємною чаÑтиною ЄвангеліÑ. ГоÑподь за нашими з вами молитвам Ñ€ÑÑно благоÑловлÑÑ” це ÑлужіннÑ. Близько півтори тиÑÑчі дітей ПолтавÑької облаÑÑ‚Ñ– у великодні дні почули про воÑкреÑлого ГоÑпода. Це діти, Ñкі не ходÑÑ‚ÑŒ до церкви, але Бог Ñ—Ñ… доÑÑгав у різних міÑцÑÑ… через Своїх вірних Ñ– приÑвÑчених трудівників. Слово Боже проповідувалоÑÑ Ð² дитÑчих Ñадах Ñ– школах, лікарнÑÑ… Ñ– притулках, інтернатах та ÑанаторіÑÑ…, ÑільÑьких клубах, Ð±Ñ–Ð»Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐºÐ¾Ð² Ñ– проÑто у дворах.
Ðа щаÑÑ‚Ñ, в нашій країні можна вільно проповідувати Євангеліє. Ðле ми не завжди кориÑтуємоÑÑ Ñ†Ñ–Ñ”ÑŽ Ñвободою. ОÑтаннім чаÑом не виÑтачає приÑвÑчених трудівників. Ð Ñ‚Ñ–, Ñкі трудÑÑ‚ÑŒÑÑ, періодично заморюютьÑÑ Ñ– виÑнажуютьÑÑ. Тому ми вважаємо дуже важливими молитви про благовіÑÑ‚Ñ Ð´Ñ–Ñ‚Ñм, так Ñамо про Ñлужителів, про Ñ—Ñ… навчанні Ñ– Ð¿Ñ–Ð´Ð±Ð°Ð´ÑŒÐ¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð»Ñ Ð½Ð¸Ñ…. Ð”Ð»Ñ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ перед Великоднем ми Ñпланували навчальний Ñемінар Ñ– конференцію. Величезна подÑка вам, наші молитовні друзі, за ваші ходатайÑтва перед Богом. Ðа Ñемінарі ми з моєю дружиною Лідією ділилиÑÑ Ð´Ð¾Ñвідом душеопікунÑтва дітей Ñ– поÑÑнювали методи Ð²Ð¸ÐºÐ»Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ–Ñтин в біблійних уроках Ñ– віршах. УчаÑÑ‚ÑŒ у ньому змогли взÑти п'ÑтдеÑÑÑ‚ чоловік з шеÑти різних церков. Ми дÑкуємо Богові за кожного з них Ñ– проÑимо Ð²Ð°Ñ Ð¼Ð¾Ð»Ð¸Ñ‚Ð¸ÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾ благоÑÐ»Ð¾Ð²ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– Боже керівництво Ñ—Ñ… ÑÐ»ÑƒÐ¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð´Ñ–Ñ‚Ñм.
З інформацією про конференції ви вже знайомі. Вона була опублікована на цьому Ñайті раніше у публікації під назвою «Руки ХриÑта». ХотілоÑÑ Ð± нагадати, що Ñ†Ñ ÐºÐ¾Ð½Ñ„ÐµÑ€ÐµÐ½Ñ†Ñ–Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð° Ñпеціально Ñпланована Ñпівробітниками міÑÑ–Ñ— ТЄД перед ÑвÑтом ВеликоднÑ. Таким чином, ми мали на меті підбадьорити тих, хто молитьÑÑ Ñ– Ñпонукати інших до поÑиленого ходатайÑтва за благовіÑÑ‚Ñ Ð´Ñ–Ñ‚Ñм та Ñ—Ñ… батькам під Ñ‡Ð°Ñ ÑвÑÑ‚ÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¥Ñ€Ð¸Ñтового ВоÑкреÑіннÑ. Інша наша мета полÑгала у тому, щоб мотивувати дитÑчих працівників розповідати хлопчикам та дівчаткам у ÑвÑткові дні про воÑкреÑÑ–Ð½Ð½Ñ Ð¥Ñ€Ð¸Ñта. Ð”Ð»Ñ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ ми запропонували кожному з приÑутніх презентацію ÑвÑткової програми Ñ– забезпечили бажаючих вÑім необхідним Ð´Ð»Ñ Ð¾Ñ€Ð³Ð°Ð½Ñ–Ð·Ð°Ñ†Ñ–Ñ— ÑвÑткових занÑÑ‚ÑŒ.
І от протÑгом міÑÑÑ†Ñ Ð¼Ð¸ проводили ÑвÑткові зуÑтрічі з дітьми Ñ– дороÑлими. Підбадьорює те, що діти приходÑÑ‚ÑŒ Ñ– уважно Ñлухають ЗвіÑтку про СпаÑителÑ. Ðемає жодних Ñумнівів, що вони вірÑÑ‚ÑŒ тому, чому Ñ—Ñ… навчають. Це одне з тих ÑкоÑтей, притаманних дитині, Ñкі повинні мати Ñ– дороÑлі, щоб увійти у ЦарÑтво ÐебеÑне. Ð’Ñе це, звичайно, дуже не подобаєтьÑÑ Ð½Ð°ÑˆÐ¾Ð¼Ñƒ з вами Ñпільному ворогові, Ñкий чаÑто намагаєтьÑÑ Ð·Ñ–Ñ€Ð²Ð°Ñ‚Ð¸ зуÑтріч, або проÑто ÑкоÑÑŒ нашкодити.
Так ÑталоÑÑ Ð¿Ñ–Ð´ Ñ‡Ð°Ñ Ð·Ð°Ð½ÑÑ‚ÑŒ з дітворою мікрорайону Огнівка. Підходив до ÐºÑ–Ð½Ñ†Ñ Ð´Ñ€ÑƒÐ³Ð¸Ð¹ день ÑвÑта. Діти дошкільного віку Ñтрибали на батуті, а Ñтарші - були зі мною Ñ– вчилиÑÑ Ñтрибати на великій Ñкакалці. Ð”Ð»Ñ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ ми викориÑтовували довгий канат. Хлопчикам та дівчаткам дуже подобаєтьÑÑ Ñ†Ðµ занÑÑ‚Ñ‚Ñ. Поруч ÑтоÑв батько з дівчинкою 8-9 років Ñ– ÑпоÑтерігав за вÑім цим. Раптом Ñ†Ñ Ð´Ñ–Ð²Ñ‡Ð¸Ð½ÐºÐ° підбігла до Ñкакалки Ñ– Ñпробувала Ñтрибнути, але впала. Батько, Ñкий, Ñк з'ÑÑувалоÑÑ Ð¿Ñ–Ð·Ð½Ñ–ÑˆÐµ, Ñам поÑлав Ñвою дочку Ñтрибати, почав звинувачувати мене у Ñпробі вбити дівчинку. Він кричав на веÑÑŒ двір, говорив на Ð½Ð°Ñ Ð´ÑƒÐ¶Ðµ погані Ñлова, погрожував уÑім, чим тільки можна, ображав наÑ, Ñк віруючих Ñ– довго не міг заÑпокоїтиÑÑ. За вÑім цим ÑпоÑтерігали діти. Я бачив, Ñк вони переживають за мене. І оÑÑŒ вони поÑтавили запитаннÑ: «Що ж робити, дÑÐ´Ñ Ð’Ð¾Ð²Ð°?»
- Діти, ви вірите, що ГоÑподь може нам допомогти в цій Ñитуації Ñ– захиÑтити?
- Так, віримо!
- Давайте попроÑимо Його про це.
І Ñ Ð±Ð°Ñ‡Ð¸Ð², Ñк кілька деÑÑтків дітей молилиÑÑ Ñ€Ð°Ð·Ð¾Ð¼ зі мною, хоча Ñ Ñ‚Ñ–Ð»ÑŒÐºÐ¸ другий день був знайомий з ними. ГоÑподь дуже чуйний до дитÑчих молитов. ОÑобливо в таких Ñкладних ÑитуаціÑÑ…. З дівчинкою вÑе обійшлоÑÑ. Вона веÑело грала Ñ– Ñтрибала з дітлахами Ñвого віку, забувши про те, що трапилоÑÑ. ОÑÑŒ такі вони - діти: швидко пробачають Ñ– не пам'Ñтають поганого. Це теж, до речі, одне з чудових ÑкоÑтей дитÑчого віку. Рбатько ходив неподалік Ñ– ÑпоÑтерігав. ПіÑÐ»Ñ Ð¼Ð¾Ð»Ð¸Ñ‚Ð²Ð¸ він доÑить швидко заÑпокоївÑÑ (напевно, Ñам від Ñебе такого не очікував). Однак ми чудово уÑвідомлювали, що Бог благоÑловив цю дводенну акцію, в першу чергу Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, щоб діти Огнівки та Ñ—Ñ… батьки почули ЗвіÑтку про ВоÑкреÑлого СпаÑителÑ. Їх було у дворі близько Ñотні, а, оÑкільки Ð¾Ð·Ð²ÑƒÑ‡ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¾ доÑтатньо гучне, то значно більша кількіÑÑ‚ÑŒ людей чула проповідь Ð„Ð²Ð°Ð½Ð³ÐµÐ»Ñ–Ñ Ð· відкритих вікон квартир. Слава Ñ– хвала за це ГоÑподу!
Про те, Ñк проходили інші зуÑтрічі з дітлахами, розкажуть ці фотографії:
Володимир Голюк
|
Ðовини 
