Деякі віруючі вбачають у святкуванні Нового Року поєднання Церкви з язичницькими традиціями давніх слов’ян і принципово його не святкують. Інші ж – святкують, тільки не сприймають Новий Рік, як продовження практики химерних звичаїв наших предків, а як можливість для зупинки та переосмислення минулорічного життя, а також, як час для формування бачення на наступний рік. У подальшій розповіді ви впевнитеся в тому, що брати та сестри церкви «Спасіння» належать, все ж таки, до другої категорії, тобто до тих, хто святкує.

 

Почалося все з передноворічного служіння.

У передноворічній проповіді наш пастор, Валерій Антонюк, запитав присутніх у залі про їх заповітні мрії на наступний рік. Не люблять українські християни конкретики. Дає про себе знати роздола слов’янська душа: плани генеральські, себто «щоб всі повірили, щоб всі покаялись, щоб всі прийшли до Господа», стратегія не менш просторова «як Бог дасть, як Бог поведе, як Бог благословить». Та от конкретних цілей для себе і служіння майже ніхто не ставить (крім Коваля Миколи Романовича і самого пастора). Можливо, всі просто посоромитися вголос виказати свої мрії: «а якщо Бог не благословить? А якщо це - лише амбіції самовпевненого християнина і не більше?».
Тоді, дозвольте запитати, яким чином ви визначаєте, відповідає Бог на ваші молитви чи ні? Співпадають ваші бажання з Божими, чи вони далекі від Його планів? Без конкретних запитань і прохань, конкретних відповідей бути не може. Лише тоді, коли ми відкриваємо Богу наші мрії, приймаємо повну відповідальність на себе за їх майбутнє втілення, Бог починає діяти в нашому житті. Когось благословляє, проводить, відкриває будь-які двері, а когось зупиняє і забороняє рухатися далі.
Отже, дорогі брати та сестри, не бійтеся мріяти! Не бійтеся випробовувати Господа! Його Характер, Волю, Серце, ми можемо пізнати лише у співпраці з Ним. Бог благословляє тих, хто не боїться ризикувати, не боїться падати і програвати. Через таких людей змінюється світ!

Новорічне святкування.

Логічним продовженням ночі з 31 грудня на 1 січня стало, власне, саме новорічне дійство, тобто весела програма, яку підготували Рубцова Люда і Кононенко Костя. Варто зазначити, що для них це свято стало своєрідним дебютом у організації загальноцерковних заходів, з яким вони впоралися не гірше попередників. Сама програма, хоч і була розважальною, тобто дуже веселою і цікавою, містила в собі серйозну ідею єдності між служіннями церкви і, взагалі, єдності між її членами. Для церкви «Спасінні», з величезною кількістю активностей і різноманітних напрямків служінь, тема єдності завжди є досить нагальною і актуальною. Не часто зайняті певною справою брати та сестри звертають увагу на служіння інших віруючих. Та от у Новорічну ніч ведучим вдалося за допомогою веселих конкурсів не тільки зібрати всі служіння воєдино, але і змусити деяких ключових представників різних напрямів діяльності церкви помінятися між собою місцями. До речі, служителі з цим завданням впоралися, напрочуд, вдало. Уявляєте, Андрій Худяков допоміг дівчинці, що завагітніла, заспокоїтись і відчути себе майбутньою мамою. А секретар, бухгалтер і головний повар християнського центру весело і завзято заспівали різдвяну колядку… Розповідати про кожного не будемо, лише зазначимо, що всі присутні не пожалкували про те, що провели цей час разом зі своєю рідною церквою! Та от найбільше радості, певно, принесла спільна молитва, з якою ми сміливо увійшли у 2013 рік. Сподіваємось, що народна мудрість «як Новий Рік зустрінеш, так його і проведеш», у нашому випадку, все-таки, спрацює :)

Отже, робимо висновки:
- Підтримуємо єдність…
- Мріємо…
- І рухаємося назустріч найжаданішому і найочікуванішому дню для всіх люблячих Господа християн. Він настане незабаром…

Таня Варяниця