Кожна людина - це Боже творіння. І це творіння соціальне. Тобто, ми не можемо без спілкування із собі подібними. Бог вклав у людини потребу в тому, щоб віддавати людям і приймати від людей.

Ми народжуємося в сім'ї, де батьки віддають свою любов підростаючому поколінню і вчать віддавати любов іншим. І ось з цим ототожненням себе з родиною і зріє людина. Абсолютно у кожного є сім'я, родичі. Скільки їх - це вже друге питання. Але якщо у людини немає сім'ї взагалі - то він себе почуває самотнім, втраченим і нещасним.

У міру дозрівання характеру ми вчимося здобувати друзів, які стають як би нашою компанією, ми знову ж таки, ототожнюємо себе з цими людьми, і завжди страждаємо, коли втрачаємо друзів ..

Біблія в багатьох віршах визначає церкву, як духовну родину (Рім.4: 11; 12:5; Кол.1: 18 ;), тобто людей, які мають і відповідальність і обов'язки один перед одним. Тому ми не можемо розглядати по справжньому віруючу людину, як прихожанина, він не може не брати активної участі в житті інших віруючих і навпаки.

Ми віримо, що неможливо бути духовно здоровою людиною і не мати регулярного духовного творчого спілкування з віруючими людьми. Тому кожен хто приходить до нас повинен влитися в якусь вже існуючу домашню групу. У цьому році Бог благословляє нас бажанням до множення декількох з наших домашніх груп, так, що милості просимо приєднуватися всіх, хто ще не є частиною якоїсь групи. Адже саме в прояві взаємної любові ми можемо побачити Христа навіч, переживати Його обявлення і благословення. Не ігноруйте цих слів: "Не будемо залишати зібрання свого, як то звичай у деяких ... "(Евр.10: 25)