Мене звуть Артем. Мені 34 роки. Я хочу розповісти коротко про те, як прийшов до Бога і став вільним від наркотиків.

Народився я в Смоленську в успішній інтелігентній сім'ї. Я не єдина дитина у батьків. У мене ще є старший брат. Ріс і виховувався за всіма правилами виховання дітей. Займався спортом, непогано вчився в школі. Коротше кажучи, був звичайною дитиною, при чому дуже доброзичливою і товариською. У мене була ціла купа друзів. Згодом дворові посиденьки почали цікавити мене більше, ніж спорт і навчання. Десь в 12 років я почав активно курити і вже через кілька місяців загруз в цьому «захопленні». Я став завзятим малолітнім курцем. Цей факт мені не хотілося афішувати дома, тому що одного разу батьки зловили мене з цигаркою в зубах і гарненько відлупцювали.
Старший брат був для мене великим авторитетом. В один прекрасний день він заявив, що змусить з'їсти сигарету, якщо я в черговий раз закурю. Однак чинити опір «курильній» залежності у мене не було сил.

Коли мені було 14 років, мій старший брат поїхав закордон, одружився і залишився там жити. Я, відчувши відносну свободу в діях, вирішив спробувати наркотики. До 17 років я вже, як кажуть в середовищі наркоманів, «був у русі», вживаючи важкий наркотик «гвинт». Паралельно, після закінчення школи, я вступив до інституту. Не минуло й місяця мого навчання, як я опинився в руках міліції на «притоні». Мені загрожувало 7 років ув'язнення. Слава Богу, все обійшлося, я не сів, але мене вигнали з ВНЗ. Такий поворот подій змусив мене стати розсудливим, і через пів року я зміг вступити до іншого ВНЗ. Під час мого студентського життя я обзавівся сім'єю і став батьком. На третьому курсі інституту наркотична пристрасть знову взяла гору наді мною, тільки вже я перейшов на опіати. Не дивлячись на мій згубний потяг, я почав бізнес з іноземною компанією і був досить успішним та відбувася, як людина. Під час закінчення ВНЗу, я вже був глибоко залежною від наркотиків людиною. До 25 років я «прогуляв і проколов» свою фірму. Я став повністю зіпсованим індивідом. Моя дружина і мама поставили мені ультиматум: або реабілітація в Підмосков'ї, або йди з дому. Я поїхав на реабілітацію, де пробув 1,5 року. Там я вперше дізнався, що можна жити тверезо. Однак, повернувшись додому, я знову взявся за старе. За наступні чотири роки моя ситуація не покращилася, а погіршилася. Я втратив всіх друзів. Від мене пішла дружина. Батьки фактично вигнали мене з дому. Я виніс з квартири всі матеріальні цінності та дорогоцінні метали. Одним словом, я став ізгоєм суспільства і потенційним мерцем, т. к. ризикував отримати передозування при кожному наступному уколі, або бути убитим при черговій сварці з тими, кому був винен грошей. А винен був всьому місту. Внутрішня порожнеча, постійна депресія і образа на всіх людей, мене гнітили настільки сильно, що я замислювався про самогубство.

Ранньою осінню 2008 року я сидів удома «на телефоні» і випадково набрав номер друга, з яким втратив зв'язок близько 6 місяців тому. З подивом я почув, що йдуть гудки. Через кілька секунд він відповів. Трохи пізніше ми зустрілися. Він став абсолютно іншим (до цього він був схожим на мене). Я поцікавився, як йому це вдалося. Він розповів мені про реабілітаційний центр, який знаходиться на Україні. Я взяв номер телефону директора, хоча зв'язався з ним тільки через пів року (ніяк не міг зважитися на цю розмову). Після настання Нового 2009 року, в лютому, я все ж зателефонував і негайно отримав запрошення на реабілітацію, тим паче безкоштовну. Приїхавши туди, я став освоюватись і дізнався, що реабілітаційний центр «Визволення» є християнським центром реабілітації для алкоголіків і наркоманів. Через місяць я прийняв Ісуса Христа своїм особистим Спасителем. Господь став активно працювати в моєму нікчемному життіц. Дуже швидко Він мене відновив фізично і морально. У мене з'явилися життєві цінності. Відновилися відносини з батьками. Господь дарував мені повну впевненість в теперішньому та майбутньому житті. Моє серце стало наповнюватися радістю і Божою любов'ю. Після проходження повного курсу реабілітації (9 міс.), я залишився в реабілітаційному центрі, але вже в якості вихователя. Я став допомагати іншим реабелітантам відмовлятися від згубних залежностей і пізнавати Христа. Після закінчення 14 місяців я поїхав у Черкаську область, прийняв Святе водне хрещення і став членом невеликої помісної баптистської церкви. Там я почав служити людям, проповідуючи на служіннях. Десь близько через пів року мого життя там, Господь познайомив мене з дивовижною дівчиною, яка так само, як і я вірвала в Ісуса Христа. Дівчина виявилася мешканкою міста Полтава. Згодом ми вирішили одружитися і створили християнську сім'ю. На даний момент ми проживаємо в Полтаві. Господь дарував мені роботу і чудових, люблячих і коханих дружину і дочку. Плюс до всього, я і моя дружина є студентами Біблійного інституту.

За все, що я маю на даний момент, слава тільки моєму Господу Ісусу Христу, бо без Нього б я загинув та потрапив би в пекло. Він дарував мені нове прекрасне життя, віру, порятунок, сім'ю і впевненість у завтрашньому дні!