З 8 по 13 серпня в мальовничих околицях села Велика Рублівка Котелевського району відбувся VII фестиваль християнської молоді Полтавщини «З Україною в серці».

Для багатьох молодих людей фестиваль вже вкотре стає однією з найочікуваніших подій року: можна пожити у наметах просто неба, завести нові знайомства, разом розважати над Словом, але найголовніше - випробувати себе у практичному служінні.

 

Коментуючи вибір цьогорічної теми, директор фестивалю Радислав Цуркан каже: «Біблія говорить: «...Де скарб твій, там буде й серце твоє!» Ідея в тому, щоб в серцях молодих людей знайшлося місце для переживань за нашу країну. Щоб цінністю серед молоді ставали не лише слова, але і бажання щось робити і змінювати на краще».

Розпорядок дня у таборі понад берегом річки Мерли не залишав місця для сидіння склавши руки. Тут праця поєднувалась з активним відпочинком та іграми, а роздуми на духовні теми з теплими посиденьками біля вогнища.

Кожен день бувприсвячений певній темі. Її розглядали самостійно, обговорювали в групах і розглядали цілим табором на імпульсі дня. Пісні, сценки, і , що найголовніше, читання Слова Божого допомогли нам дати відповіді як на актуальні питання для наших українських реалій, так і на ті, що стосуються нашого особистого життя. Зокрема, говорили про проблему релігійності і духовності в Україні, Божу справедливість, характер справжнього християнина та нашу власну відповідальніть за зміни навколо нас.

Робота у Великій Рублівці булла націлена на свідчення Христової любові через допомогу в господарстві найбільш потребуючим родинам, а також прибирання парку в ценрі села і наведенні порядку на місці пошкодженого пожежею дому молитви. І окремої розповіді потребує тут ставлення самих місцевих жителів до учасників фестивалю.

Особливо зворушливою є реакція самотніх пенсіонерів, в садибах яких ми працювали. Наприклад, Олександра Гаврилівна Фисун з вулиці Петренка, відразу намагалася по іменах запам’ятати усіх, хто прийшов впорядковувати її подвір’я, називала усіх «дітками» і трохи ніяково давала «розпорядження». Фарбуючи веранду, ми одночасно свідчили їй про Христа, а тоді помолилися разом з господинею. Розповідаючи, як секретар сільради прийшла дізнаватись, в чому саме їй потрібна допомога від молоді з християнського фестивалю, Олександра Гаврилівна каже: «Зараз вже давно такого немає, щоб люди настільки безкорисливо один одному допомагали».

Наше спілкування з місцевими жителями стало ще тіснішим і тоді, коли на сільському стадіоні був влаштований футбольний матч з командою Великої Рублівки. Місцеві не тільки пораділи виграному кубку, а ще й разом з нами розділили смачну вечерю – кашу приготовану на свіжому повітрі. Говорячи після матчу на тему перемоги, старший пресвітер церков ЄХБ у Полтавській області Олег Овсій зауважив: « Мета цього фестивалю також і у тому, щоб нагадати, що є найбільша перемога – перемога Ісуса Христа. Її можна відкинути, можна прийняти, але те, що звершив Бог - стосується абсолютно кожної людини».

Бажання, щоб Христос запанував у серцях місцевих жителів є невід’ємним і для фестивалів християнської молоді минулих років, та цьогорічний фестиваль, все ж, був, по-своєму, особливим. По-перше, у виборі локації – вперше місцем проведення став не один з районних центрів, а село. І по-друге, у складі учасників – молодшає їх вік, а географія розростається не лише за межі Полтавщини, а й за межі України. Крім того,багато хто на фестивалі уперше. Всі радо діляться переживаннями і враженнями.

Павлина: «Це мій перший фестиваль. Сюди їхала вже налаштованою на те, щоб послужити. Та нам вдалося не тільки попрацювати, але і просто поговорити з людьми, розповісти щось про те, хто ми такі і що тут робимо. Здивувало, що деякі люди називають себе християнами, але дуже мало знають про Христа. Особливо запам’яталась мені розмова з пенсіонеркою, її дочкою та соцпрацівницею. Просили помолитися за них… А взагалі люди тут дуже доброзичливі – завжди за нашу роботу пропонували якусь винагороду – будь то морква, картопля, чи помідори…»

Жасмин: «Я приїхала сюди аж з Берліну. На цей фестиваль мене запросила тьотя і мені тут все дуже подобається. Наша команда прибирала парк в центрі села. Приємно, що ми змогли тут чимось допомогти».

Альона: «Ми стикалися з різними реакціями місцевих жителів, та найчастіше ніхто не може повірити, що ми приїхали працювати сюди просто так, безкоштовно. У людей наша мета викликала подив, особливо, коли ми казали, що і самі заплатили, щоб приїхати і послужитит тут. Тоді я говорила усім просто: ми приїхали служити Богу через допомогу вашому селу».

Михайло: « Це був благословенний час, коли Бог працював над моїм серцем! Бог дав зрозуміти, що коли ти віддаєш час і сили для Нього, не чекаючи нічого для себе, тоді Він благословляє… А ще Бог стає ближчим до тебе, а ти до Бога!»

Щовечора в центрі села проходила іще й музична програма. Пісні виконувала група, учасники якої належать до різних церков міста Полтави. Зі сцени лунали також свідоцтва, молитви, проводилась, навіть, цікава вікторина. Остання вечірня програма пройшла в залі сільського будинку культури, тому відбувалося все в особливо урочистій атмосфері.

Місіонер Віктор Лєсніков, на запрошення якого фестиваль цього року пройшов саме у Великій Рублівці, в заключення подякував усім учасникам фестивалю: « Я впевнений, що все відбувалось недарма – ми робили діло Боже. В селі раніше не відбувалось нічого подібного. Слід показати, що є люди, які просто хочуть робити добро. А зміни прийдуть, якщо молитися про це і вкладати в те, щоб наша країна ставала кращою».

Надія Олександрівна, депутат місцевої селищної ради попереднього скликання, була присутньою на вечері і теж забажала поділитися своїми враженнями: «Для Великої Рублівки це – подія великого значення і ваша праця не залишилася непоміченою. Ви своїми діями і своїм позитивом показуєте, що можна жити по іншому».

По закінченню фестивалю назбирається багато яскравих спогадів: хтось згадає свого таємного друга чи неймовірне мотошоу хлопців із Зінькова, те, хто переміг «Ultimate Frisbee» чи назбирав більше золота в «Золотій лихоманці». Інші пригадають, як обкопували свої намети, ховаючись від зливи, ранкові командні запливи, і розмови з місцевими підлітками біля вогнища під мостом… Кожен збереже в пам’яті свої неповторні спогади, та у серцях усіх, сподіваємось буде одне - бажання змінювати Україну на краще.

Ключовим біблійним віршем, що став своєрідним гаслом фестивалю був вірш з книги Єзекіїля 22:30 - Бог шукав людей, яким не байдуже їхнє оточення. Тому дуже хочеться, щоб сьогоднішні молоді християни були тими, хто стане у проломі за свою країну!

Влада Рябуха

Фотоальбом фестивалю тут